СНАРЯД ПІД ПОДУШКУ​

Хто винен в масованому обстрілі с. Новолуганське 18 грудня 2017 року?​

Розслідування Truth Hounds​

ВИСНОВОК

Цей звіт презентує аналіз атаки на селище Новолуганське, докази того, що атака має бути класифікована як воєнний злочин, визначення локації, з якої здійснювалася атака та можливих відповідальних за неї осіб.

18 грудня 2017 року о 17:02 селище Новолуганське (Донецька обл.) було обстріляне з РСЗВ «Град».

снаряд

40 снарядів

було відстріляно за атаку

житлові доми

15 влучило

по житловому сектору

45 будинків пошкоджено або повністю зруйновано – 35 одно- та двоповерхівок і 10
п’ятиповерхівок. Влучань зазнали:

дитсадок-9

дитсадок

школа

школа

церква

церква

Національна поліція кваліфікувала обстріл як теракт. Водночас, обстріл є воєнним злочином, адже військові об’єкти здебільшого знаходилися на відстані в понад 1 км від селища. Втім, в центрі селища в гуртожитку базувались військові медики та 20-40 комбатантів. Обстрілом знищено військовий реанімобіль, що знаходився біля гуртожитку. Більше шкоди військовим об‘єктам нанесено не було.

Для документування цього обстрілу команда Truth Hounds здійснила чотири польові місії в Новолуганське.
20 грудня 2017 року (за два дні після обстрілу)
30 квітня 2018
23 червня 2018
26 вересня 2019
Ми провели детальні інтерв’ю з 17 очевидцями острілу.
Проаналізували 6 місць влучань снарядів в цивільні об’єкти.
Залучили фахівців з OSINT.
На основі зібраного матеріалу, а також вивчення відкритих джерел, ми дійшли висновку, що обстріл Новолуганського одночасно проводився з двох позицій – Горлівка та розташованої неподалік від Дебальцева Софіївки (раніше Карло-Марксове, перейменована на Софіївку Постановою ВРУ у 2016 році, але представниками так званої «ДНР» і досі селище називається за його старою назвою «Карло-Марксове»)

ПЕРЕД АТАКОЮ​

Новолуганське – прибережне до Вуглегірського водосховища селище, розташоване за 30 кілометрів на південний схід від Бахмута. В селищі є восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, дитсадок, кінотеатр, кілька продуктових магазинчиків, універмаг.

На самому початку війни селище опинилося у півкільці територій, що контролюються силами сепаратистів – Первомайськ-Дебальцеве-Горлівка. Від літа 2014 року, коли ЗСУ взяли під контроль Дебальцеве, селище перебувало на підконтрольній уряду території.

Коли бойовики захопили Дебальцеве, у лютому 2015 року, українські воєнні відходили звідти новолуганськими околицями через трасу М-03. До грудня 2016 року Новолуганське було у «сірій зоні» – в селищі не було постійної присутності жодної зі сторін конфлікту. У 2016 році після наступу ЗСУ на Світлодарській дузі – лінії оборони української АТО, – на півночі і сході непідконтрольні урядові території віддалилися від Новолуганського. Втім, його південна частина й досі є найближчою точкою до контрольованих бойовиками місць. Ще у січні 2017 року, просто напередодні Водохреща, бойовики «ДНР» проривали оборону Новолуганського, але бійці батальйону «Донбас Україна» відбили напад.

Майже рік опісля селище жило відносно спокійно: обстріли минали цивільних, зачіпаючи здебільшого лише територію Бахмутського аграрного союзу, поблизу якого розташувались українські війська. До наступного церковного свята.

Позиції українських військових з 2016 року стоять на південній межі селища – на території закинутої ферми в 300 метрах від найближчої цивільної будівлі. Більш серйозні сили ЗСУ розташовані на території Бахмутського аграрного союзу за 1,7 км від селища (друга позиція вздовж дороги на Доломітне на мапі). Єдиний можливий військовий об’єкт у селищі – пункт військових медиків у гуртожитку в центрі Новолуганського. Передові позиції т. зв. «ДНР» розташовані за лісом за 2,4 км від селища на південний захід від нього.

НАПАД НА ЦИВІЛЬНИХ

18 грудня 2017 року, коли всі готувалися до дня Святого Миколая, селище обстріляли з
РСЗВ «Град».

Того дня стріляли весь день, але навколо селища. За лічені хвилини до обстрілу мешканці Новолуганського здебільшого були не вдома. Віряни були в церкві на службі в переддень свята. Дошкільнята як раз йшли додому – на честь Миколайчика їх відпустили раніше. Того ж дня відбувався передсвятковий концерт від харківської театральної групи у місцевому будинку культури, який лише спорадично відкривався під час війни. Мешканці приватних будинків як раз чекали на вулиці на сміттєвози – саме в цей час сміттєзбірні машини проїжджають вулицями селища (тричі на тиждень – понеділок, середа, п’ятниця). Працівники Бахмутського аграрного союзу йшли зі зміни, яка у зимовий час завершується о 16:30. Ті, хто був удома, готувалися до вечері чи дивилися вечірні випуски новин.

О 17:02 селищем почали ширитися вибухи

Снаряди влучали у дахи і призьби, в городи і стіни. Ранили і калічили людей, підпалювали і руйнували будинки, прошивали паркани і перетворювали автомобілі на решето. Вибухи були видні з будь-якої точки Новолуганського, а світла від них було вдосталь, щоб освітити вулиці поселення, де доти вуличного освітлення не було.

qute

«Пам'ятаю, як все літало. Заграва, крик, сльози. Люди урозтіч. Спершу був свист. Я накрила трирічного сина ковдрою і почала рахувати»

(Свідок К1086)

qute

«У цей час я була в ванній, вже було темно, я почула вибух. Чоловік побіг у гараж. Якби залізні ворота в гаражі не витримали, все полетіло б у дім. Я вискочила надвір, хотіла спуститися вниз, у погріб, і побачила, що у нас вилетіла стіна з гіпсоблоку, навколо по вулиці все горіло»

(Свідок К1087)

qute

«Після розриву просто перед мене полетіло каміння, сміття, скло, земля, пил. Я тоді була в кімнаті, яка виходила на південний захід. Снаряд розірвався за метр від південнозахідного фасаду мого дому. Я закрила голову руками і закричала»

(Свідок К1091)

За хвилини, які тягнулися для мешканців вічність, снаряди влітали в дахи дитсадка і
школи, де за щасливим збігом обставин, не було учнів і батьків – когось відпустили
додому раніше на честь свята, хтось був на концерті у будинку культури,
розташованому всього за 100 метрів від влучання найближчого снаряду.
Кілька мешканців, з накинутими на домашні халати зимовими куртками, і в капцях,
стояли на вулиці, очікуючи на сміттєвоз, який того дня так і не приїде.

qute

«Машина, яка вивозить сміття проїжджає як раз з 17 до 17:30 – вона їздить в понеділок, середу і п’ятницю (18 грудня 2017 року припадає на понеділок – прим.)»

(Свідок К1090)

У дворі двоповерхівок місцеві жителі, які розвішували у дворі випрану білизну,
завмерли і попри звуки вибухів дивилися на заграву, яка розкидалася над селищем.

qute

«Моя мама стояла у дворі (п’ятиповерхівки – прим.) поміж сушарок разом із жінкою з сусіднього під’їзду, якій вибило в той день око. Вони з сусідкою побачили за домами красиву заграву, їм сподобалося, стали дивитися, роти пороззявляли, стоять, дивляться. Там дві машини стояли – розпотрошило їх як сито.»

(Свідок К1090)

qute

«Я був вдома. Виходжу на двір і бачу кулю – падає в ріг дому навпроти. Я забіг в дім, дивлюся – там вже горить. Відчуваю, що рука мокра – дивлюся, поранення»

(Свідок К1096)

Одна жінка пригадує, що притиснула до себе дитину і почала її щипати – аби дитина
почала кричати і її не контузило.

qute

«Я приїхала з роботи і пішла не своєю звичною дорогою навпростець, – вирішила зайти в магазин і купити синові фрукт, гранат. Щойно взяла його в руки – і вибух. Отямилася, бачу, що лежу на підлозі, а в руках перед обличчям тримаю гранат»

(Свідок К1094)

qute

«…Це продовжувалося цілу вічність. Крім молитви, якої я раніше ніколи не читала, більше нічого на думку й не спадало»

(Свідок К1088)

НАСЛІДКИ АТАКИ

РУЙНУВАННЯ

По селищу було відстріляно близько 40 120-мм реактивних снарядів з РСЗВ
«ГРАД». По житловому сектору влучило 15.
45 будинків було пошкоджено – 34 одно- та двоповерхівок і 10 п’ятиповерхівок,
дитсадок, школа, церква. 11 будинків зазнали прямого влучання. П’ять з них горіли
протягом 3-х годин. Лінії електропостачання і газові комунікації – зруйновані вщерть.
Ядучий запах від вибухівки стояв ще 2 дні після обстрілу. Мешканців евакуювали, але
навіть військові, які протягом 3-х наступних днів давали раду з руйнаціями
(відновлення газопостачання і часткове відновлення електропостачання, ремонт
пошкоджених дахів школи і дитсадку, розмінування снарядів, що не розірвалися)
працювали у протигазах.

Національна поліція практично одразу кваліфікувала обстріл як теракт. У селищі одразу було розгорнуто оперативний штаб, скеровано туди додаткові наряди поліції. Для мешканців, які відмовилися від евакуації, розгорнули гуманітарний штаб з польовими кухнями та пунктами обігріву.

qute

«У нас у дворі не стало забору з сусідом. Йому влучило в бокову стіну і авто. Я 40 мішків будівельного сміття після цього зібрала й вивезла. Нам підняло дах сараю, і ми виявили дві великі дірки в даху. Висипалися вікна в коридорі, сараї, на кухні»

(Свідок К1088)

Повноцінного відновлення селища провести не вдалося. Військові потушили пожежі,
відновили комунальні комунікації та дах у дитсадку і школі. Інші відновлювальні
роботи людям довелося робити власними силами. Подекуди допомагали благодійні
організації, втім вони виділяють будівельні матеріали виключно в тих випадках, коли
вартість ремонту не перевищує ліміт їхніх кошторисів.

qute

«Жодного нового будівництва у нас немає і не передбачається. Навіть пошкоджені внаслідок обстрілу будинки не ремонтують»

(Свідок К1092)

qute

«Після обстрілу фактично на вулиці спали – вікон же не було. Ми писали заяви селищному голові. Але начальник ЖКО сказав, що хай відбудовують ті, хто обстріляв. Нам дали кілька листів ОСБ закрити вікна»

(Свідок К1091)

qute

«…Їм сказали, що легше зробити 12 маленьких будинків, ніж відновити їхній»

(Свідок К1086)

qute

«До нас приїжджали організації, складали плани і кошторис, щоб дім відбудувати. Але у нас грошей немає. А вони не потягнули будівництво»

(Свідок К1085)

ПОРАНЕНІ

Внаслідок обстрілу поранено 11 цивільних осіб. Серйозних поранень зазнали вісім мешканців Новолуганського. Їх привезли до Світлодарської районної лікарні ще до 6-ї вечора. Кого привезли сусіди, хто додзвонився до «Швидкої», яка не побоялася приїхати під час обстрілу. Військова лікарка, яка надає невідкладну допомогу постраждалим військовим та цивільним у випадках обстрілів, перелічила поранення – вогнепальні осколкові поранення верхніх та нижніх кінцівок, вогнепальні переломи, ураження грудної клітини, голови тощо.

Також вона зазначила, що подібного з-поміж цивільних вже давно не було. Після стабілізації стану постраждалих, їх евакуювали в різні медичні заклади для подальшого лікування.

Найважче довелося пані Валентині 1947 року народження: медичною мовою, у неї «проникаюче склеральне поранення з випадінням внутрішніх оболонок». Якщо уникнути термінів, то у неї відкрита черепно-мозкова травма – осколок влучив їй просто в око. Окрім неї ще кілька мешканців отримали черепно-мозкові травми.
Посічені і затим ампутовані кінцівки, осколкові поранення по всьому тілу – це лише найскладніші, діагностовані у Бахмутській лікарні випадки. Є інформація про дитину, яку батьки одразу вивезли до Харкова і не стали розголошувати про його поранення.

Ледь не найскладніше довелося подружжю Волохів (прізвища оприлюднюються зі згоди потерпілих — прим.). Вони обоє родом з Росії. В Новолуганському живуть з початку 50-х років. Сьогодні їм обом по 82 роки. Сергій Федорович працював на Бахмутському агросоюзі, Валентина Єфимівна – у Горлівському хімзаводі, а потім також в агросоюзі операторкою (годівники свиней). Сергій Федорович також пише вірші і видав свою поетичну збірку.

Того вечора вони сіли дивитися телевізор. Валентина Єфимівна пригадує:
«Раптом почався гул, щось тривожне. Навпроти нашого дому – церква. Бачу крізь вікно – воно над ліжком діда, – біля церкви щось червоне, як хурделиця. Наче різні червоні фігурки літали, квадратики, трикутники»
На той момент в їхній дім вже влучило. Валентину Єфимівну контузило.
«Тут дід каже: у нас вікна нема. Я повертаюся в інший бік і бачу, що самі одвірки лишилися. І стін немає. Кажу йому: та у нас дому нема»

Їхній будинок розбило вщент. Лишилася стіна, яка виходила на церкву (північнозахідний напрям) і частково – східна стіна, до якої якраз прилягали узголів’я їхніх ліжок. Завалами східної і південнозахідної стін поранило Валентину Єфимівну.

«Я побачив, що у дружини з голови тече кров. Я хотів їй допомогти і зрозумів, що не можу йти. Хотів до неї дістатися, щоб витягнути з-під завалу, і зрозумів, що ліва нога не слухається. Я глянув і побачив, що у мене з ноги кістка стирчить. Намагався рухатися, але бачив, що нога за мною як ватна тягнеться»

Коли обстріли вщухли, до них прибіг їхній син, який разом із сусідами витягли їх через вікно, яке виходило на церкву.
«Син каже: бачив, як кулі летіли в ваш бік, так і думав, що у ваш дім влучить»

Їх витягли на ковдрі з вікна і один з сусідів відвіз їх у лікарню в Світлодарську. Там вони пробули до березня 2018 року. Зараз Волохи живуть в квартирі сина. Сергій Федорович досі не може ходити. Валентина Єфимівна, оговтавшись після поранень, страждає на проблеми з серцем – кілька місяців тому вона дев’ять днів лежала в кардіології.

Допомогу Волохам збирали читачі місцевої газети – разом назбирали 15 тисяч гривень, які пішли на лікування. Залишки їхнього дому не піддаються відбудові. Зараз це згарище, за яким стоїть колись акуратна скляна теплиця, де ріс синій виноград.

«Того дня багато будинків по селищу постраждали. Там ріг дому завалило, там дах розбило. А наш дім от повністю. Сама лише фасадна стіна лишилася. Снаряд вдарив під дім з південного заходу. Від гаража. Я там не був – це мені розказували і фото показували. Я за ними визначив»

ЗАГАЛЬНА КАРТИНА ВЛУЧАНЬ ТА ЗБРОЯ

Огляд місць розривів через два дні після обстрілу, а також залишків корпусів снарядів та ракетних реактивних двигунів не залишив у документаторів Truth Hounds жодного сумніву, що обстріл був здійснений із РСЗВ БМ-21 «Град».

Для розуміння масштабів, варто проглянути характеристики цієїзброї. Осколково-фугасний снаряд БМ-21 «Град» влучає на відстань до 40 кілометрів. Повний пакет снарядів з однієї установки вистрілюється за 20 секунд.

БМ-21 «Град» — зброя невибіркова та розроблялась, задля ураження сил
супротивника на відкритій місцевості та великій площі. І геть не для стрільби по
населених пунктах з цивільними.

Ефект від вибуху снаряду працює в радіусі 5-6 метрів. Тобто вибух руйнує і нищить все в радіусі 5-6 метрів навколо точки, в яку влучив снаряд. Смертоносні осколки ж летять набагато далі і можуть вбити на відстані до 200 метрів. Загальна площа Новолуганського – 2 квадратні кілометри. Навіть якщо рахувати лише снаряди, які поцілили в житловий сектор (15 снарядів), можемо прорахувати, що того вечора горіла щонайменше третина поселення.


Ми склали мапу оглянутих нами влучань, щоб визначити відстані від місць розривів до найближчої імовірної військової цілі для подальшої вірної кваліфікації цього обстрілу згідно з елементами злочину Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Найближче до імовірної військової цілі — позицій ЗСУ на закинутій фермі, — знаходиться розрив на території дитячого садка — 663 метрів. Найдалі — влучання в будинок Волохів в 1,1 км від тих же позицій ЗСУ.

ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ

Обстріли Новолуганського, задокументовані у цьому звіті, містять ознаки воєнного злочину за статтею 8(2)(b)(ii) Римського статуту «Умисний напад на цивільні об’єкти».
Відповідно до Елементів злочинів, наступні елементи злочину повинні бути встановлені для підтвердження такої кваліфікації:

1. Виконавець здійснив напад.
2. Об’єктом нападу були цивільні об’єкти, тобто об’єкти, які не є військовими цілями.
3. Виконавець навмисне обрав об’єктом нападу такі цивільні об’єкти.
4. Діяння мало місце в контексті міжнародного збройного конфлікту і було пов’язане з ним.
5. Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про існування збройного конфлікту.

1. Виконавець здійснив напад. Напад у Римському статуті та Елементах злочинів розуміється як «насильницькі дії проти супротивника, будь то в наступі чи захисті»[1].
Використання важкого озброєння, як у випадку з обстрілом Новолуганського з установки «Град», безсумнівно охоплюється поняттям нападу, адже являють собою насильницькі дії, що призвели до руйнування будівель та об’єктів інфраструктури селища, як це можна побачити із зібраних в звіті свідчень очевидців, фотографій та відео.
Воєнний злочин у вигляді нападу на цивільні об’єкти, як і злочин нападу на цивільне населення відноситься до категорії злочинів, що можуть бути вчинені під час фактичного ведення бойових дій.[2] Натомість після потрапляння території чи населення під контроль воюючої сторони, посягання на цивільні об’єкти чи населення повинно кваліфікуватися за статтями Римського статуту, що стосуються діянь не обов’язково пов’язаних безпосередньо з фактичиним веденням бойових дій. У випадку з обстрілом Новолуганського, сам напад був частиною бойових дій, що велися стороною конфлікту проти території супротивника та розташованих на ній цивільних об’єктів.

__________

[1] Katanga Judgment, para. 798.
[2] Confirmation Decision, para. 45; and Katanga and Ngudjolo. Confirmation Decision, para. 267.

2. Об’єктом нападу були цивільні об’єкти, що не використовувалися в військових цілях. Задокументовані влучання снарядів в житлові будинки, 50 з яких було пошкоджено в ході нападу, дитсадок, школу та церкву. Військові об’єкти здебільшого знаходилися на відстані в понад 1 км від селища, що позначено на доданій до звіту карті місцевості. Втім, в центрі селища в гуртожитку базувались військові медики та деяка кількість комбатантів. Обстрілом знищено військовий реанімобіль, що знаходився біля гуртожитку. Більш шкоди військовим об‘єктам нанесено не було. Це дозволяє зробити висновок, що гуртожиток не був безпосереднім об’єктом нападу. В будь-якому разі, за аналогією з нещодавнім рішенням МКС у справі Боско Нтаганди[3], можна стверджувати, що розташування окремих комбатантів серед цивільного населення та об’єктів не робить автоматично таке населення та об’єкти легітимною військовою ціллю.

3. Виконавець навмисне обрав об’єктом нападу такі цивільні об’єкти. Римський статут та Елементи злочинів вимагають, щоб обрання цивільних об’єктів об’єктами нападу було навмисним. Це означає, що спрямування нападів на цивільні об’єкти не може бути вчинене з необережності чи несвідомо.
Встановлення навмисності обрання цивільних об’єктів можливе за кількома характеристиками нападу.
Так, МКТЮ (Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії) розглядав питання того, як далеко має знаходитися воєнний об’єкт від вражених обстрілом цивільних об’єктів, щоб такий обстріл можна було вважати навмисним, у кількох своїх справах.
В справі проти Готовіна та інших [4] МКТЮ спробував визначити універсальний стандарт, який б дозволяв оцінювати навмисність нападів. Таким стандартом було обрано дистанцію у 200 метрів. Тобто вказувалося, що якщо артилерійський обстріл вражає цивільні об’єкти, що знаходяться на відстані більше ніж 200 метрів до військового об’єкту, то такі обстріли цивільної інфраструктури, варто вважати навмисними.
Проте, Апеляційна палата своїм рішенням відкинула ідею єдиного стандарту, вказавши, що кожного разу відповідну дистанцію потрібно визначати окремо.

__________

[3] Para. 921.
[4] Para. 60

При цьому необхідно враховувати силу вітру, інші фактори, що можуть впливати на точність стрільби.
В іншій справі Готовіни, МКТЮ вказав, що при ураженні цивільних об’єктів на відстані від 300 до 700 метрів до військового об’єкту, необхідно враховувати кущність вирв на відстані від 300 метрів та їх розташування на місцевості [5]. Так, якщо значний відсоток вирв знаходяться на відстані від 300 до 700 метрів, а також якщо ці вирви знаходяться в різних районах міста, то обстріл цивільних об’єктів потрібно вважати навмисним.

У випадку з обстрілом Новолуганського, як це видно зі звіту, вирви та пошкодження цивільних будівель та інфраструктури знаходяться по всьому селищу і не сконцентровані поблизу розташованих неподалік військових об’єктів. Це досить переконливо свідчить на користь навмисності обрання цивільних об’єктів об’єктами нападу.
Іншою важливою характеристикою нападу, що може свідчити про навмисність обрання об’єктів нападу є використана зброя. Як  неодноразово відзначали і міжнародні кримінальні трибунали ad hoc, і МКС, використання зброї з великою площею ураження, тобто зброї невибіркової дії по місцевостям де розташовані цивільні (та цивільні об’єкти), свідчить про навмисність нападів на них [6]. Звіт чітко фіксує тип зброї, що використовувався при обстрілі Новолуганського, що, безсумнівно, є зброєю невибіркової дії. Це недвозначно свідчить на користь навмисності обрання цивільних об’єктів об’єктами нападу.

Враховуючи розкиданість пошкоджень, а також обрану зброю та відсутність значущих
військових об’єктів поряд, можна зробити висновок, користуючись термінологією
рішення МКС у справі Боско Нтаганди, що будь-яка розумно мисляча людина не поставила б під сумнів цивільний статус об’єктів, що зазнали нападу в Новолуганському [7].

4. Діяння мало місце в контексті міжнародного збройного конфлікту і було пов’язане з ним. Воєнний злочин у вигляді нападу на цивільні об’єкти може бути скоєний лише у зв’язку зі збройним конфліктом міжнародного характеру. Ціль цього звіту не є визначення типу збройного конфлікту, що розгорнувся на Сході України.

__________

[5] Para. 1905-1906.
[6] Para. 921.
[7] Para. 921.

Наразі укладачі звіту вважають достатньою ту кваліфікацію конфлікту, що її оприлюднив Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду, а саме розгляд збройного конфлікту і як міжнародного і як неміжнародного.

Втім, окремі факти, встановленні в рамках вивчення ситуації з нападом на Новолуганське, дають обґрунтовані підстави вважати, що напад здійснено саме в рамках міжнародного збройного конфлікту.
Зранку 18 грудня 2017 МЗС Росії заявило, що їхні представники Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін (СЦКК) виїдуть з території України вже наступного дня, 19 грудня. Свою позицію МЗС РФ пояснили «напруженою морально-психологічною обстановкою». Українська розвідка заявила, що це могло стати причиною до наглого обстрілу цивільних мешканців Новолуганського. Обстріл і вихід російських представників з СЦКК відбувся просто напередодні визначення дати звільнення заручників. До того ж, тоді відбувалися переговори щодо перемир’я на Донбасі. Так 19 грудня, наступного дня після обстрілу, Генеральна прокуратура України заявила, що під час проведення відновлювальних робіт в обстріляному селищі, були виявлені уламки снарядів та реактивних двигунів «Градів», на яких були нанесені не українські маркування.

Про зв’язок нападу та збройного конфлікту свідчить здійснення нападу комбатантами однієї із сторін конфлікту на захищені міжнародним гуманітарним правом цивільні об’єкти, безпосередня близькість нападу до умовної лінії бойових дій та тип використаної зброї.

5. Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про існування збройного конфлікту. Як пояснюють Елементи злочинів, виконавець нападу на цивільні об’єкти не повинен проводити кваліфікацію збройних дій як міжнародного збройного конфлікту за міжнародним гуманітарним правом. Достатньо лишень, щоб виконавець усвідомлював існування фактичних обставин, як то: присутність військових формувань в районі нападу, збройних сутичок ворогуючих сторін, обстрілів тощо. В ситуації, що розглядається, сумнівів щодо усвідомлення існування збройного конфлікту не виникає, так як частина, що здійснювала обстріли, розташовувалася біля Новолуганського тривалий час і неодноразово брала участь у бойових діях.

ПОШУК ВОГНЕВОЇ ПОЗИЦІЇ

Після того, як ми кваліфікували цей обстріл, як воєнний злочин, наступною нашою задачею було знайти підозрюваних у ньому. Свідки визначають напрямок, звідки вівся вогонь узагальнено, як «з боку Горлівки».

qute

«Обстріл провадився з боку Горлівки. Це було очевидно»

(Свідок К1089)

Для точної локалізації позицій, які здійснили обстріл, документатори Truth Hounds дослідили і проаналізували 6 влучань.


Вирва від снаряду, який влучив під західну стіну церкви на момент нашого приїзду вже була зацементована. Проте в асфальті лишились сліди, вибиті осколками. Їх форма і орієнтація відносно вирви вказують на розрив артилерійського снаряду з крутою траекторією на завершальній фазі польоту з напрямку приблизно 215 градусів. Дірки від осколків на південно-західній стіні прибудови до церкви так само свідчать, що сноп осколків від розриву полетів в напрямку вздовж вісі стрільби. Деталі на відео:

Влучання в будинок Волохів. На супутниковому знімку за березень 2017 року добре видно їхній дім до руйнації. За свідченнями, а також за оглядом документаторів, снаряд влучив у південносхідний ріг дому, просто за гаражем.

Через кут падіння стін, ми знаємо, що й сам удар прийшовся з південносхідного боку.
На супутниковому знімку за березень 2017 року добре видно їхній дім до руйнації.

Влучання у подвір’я двоповерхівки також свідчить про південно-західний напрям
прильоту снаряду. Тут снаряд розірвався під стіною. І його осколки сформували чітку
смугу вибитої цегли, що йде вгору і вперед за рухом снаряду. Такі ж численні сліди на
стінах Truth Hounds спостерігали, документуючи обстріл Маріуполя 24 січня 2015 року.
Ось відео, що це демонструє.

Один зі снарядів вибухнув, влучивши у південно-західну стіну гаража одного з домогосподарств. Зруйнував її та пробив підлогу в центрі приміщення. Характер пошкодження гаража, яке документатори Truth Hounds зафіксували на відео на місці події, свідчить, що снаряд, який влучив в господарську будівлю, прилетів з південної або південо-західної сторони. На відео видно, що снаряд пробив південно-західну стінку, увігнувши краї пробоїни всередину, і лишив в бетонній підлозі будівлі виразний слід. Протилежна північно-східна стінка вигнута назовні, що теж свідчить про рух снаряду з південної або південо-західної сторони. Ці висновки підтверджують також спостерігачі ОБСЄ. Згідно з їхнім звітом від 22.12.2019 пробоїна в гаражі по вулиці Мічуріна 38 утворилась «від влучення снаряда з озброєння невстановленого типу, випущеного із південно-західного напрямку».

ХТО СТРІЛЯВ?

Після аналізу вирв і завданих снарядами пошкоджень, Truth Hounds дійшли висновку, що обстріл провадився з центральної частини підконтрольного бойовикам «ДНР» міста Горлівка. Ці позиції знаходяться за 16 км від місць розривів. Стандартна дальність ведення вогню з РСЗВ «Град». Приблизно з такої ж відстані і тим же типом зброї обстріляли, наприклад Маріуполь, про який ми вже згадували.

Саме в цьому місці, куди веде  траекторія польоту снарядів, якими було поцілене Новолуганське, розташований машиннобудівний завод ім. Кірова.

Завод ім. Кірова є пунктом постійного перебування артилерійського реактивного дивізіону «Корса» (батарея 9-ї роти 3го мотострілкового батальйону «Меч» так званої народної міліції «ДНР»). Цю локацію визначив ресурс «Інформнапалм» у своєму дослідженні 2015 року. Ця інформація лишається актуальною, згідно з коментарями мешканців Горлівки, які також демонструють нам той факт, що 18 грудня 2017 року, о 5-й вечора з Горлівки стріляли.

(Коментарі під дописом у соцмережі «ВКонтакте» під дописом у групі «Donbass Media Group Горловка (Дивизион «Корса»)»)

Нам також відомо, що в озброєнні дивізіону «Корса» перебуває БМ-21 «Град». На це вказують матеріали з відкритих джерел:

(Виставка техніки на площі Леніна в Горлівці 30 серпня 2015 року)

Отже, обстріл Новолуганського, найімовірніше, відбувся з цих позицій. «Корса» – це позивний керівниці загону, Качури Ольги. Це сумнозвісна персонажка у сепаратистських колах, героїня т. зв. «ДНР». Вона працювала у донецької міліції, потім була звільнена.


Від початку воєнних дій на Донбасі вона знайшла себе у рядах бойовиків так званої “ДНР”. На її руках сотні операцій, провокації (як от перевдягатися в українську форму і заходити на підконтрольні Україні території) і десятки воєнних злочинів, подібних до обстрілу Новолуганського. «Відзначилася» вона також у захопленні Дебальцевого.

(Скріншот з відео зустрічі Ольги Качури з дитячою організацією «Молодая гвардия» в окупованій Горлівці 10 грудня 2017 року)


Качуру ув’язнили її ж колеги по сепаратистському цеху.

Ходять чутки, втім, що це неправда – проросійські медіа навіть відзначили неправдивість такої інформації (хоч і без коментару самої героїні історії, що дивно).


Втім, горлівчани в цю історію вірять:

У будь-якому разі, 18 грудня 2017 року Корса діяла в Горлівці і ми переконані, що вона є відповідальною за обстріл Новолуганського. До того ж ввечері 18 грудня у соцмережі «ВКонтакте» горлівчани писали про стрілянину з міста. Цікаво, що найпопулярніший майданчик для обговорень у Горлівці – це міська група «Donbass Media Group Горловка (Дивизион «Корса»)», яку курує, як це очевидно з назви, власне, сам дивізіон «Корса». Адміністратори групи коментарі про обстріл спершу видаляли, а після й взагалі вимкнули можливість коментувати.

Важливо також враховувати, що в тій же групі є інформація про нібито роботу полігона того ж дня але зранку.

Допис про роботу полігону з’явився о 8:57, а о 18:45 його оновили інформацією з заспокоєнням горлівчан. Тобто, можемо припустити, що стрілянина на полігоні відбувалася з самого ранку, а о 5-й вечора скерувалася у напрямку Новолуганського. Це дещо уточнює локацію, з якої було здійснено обстріл: полігон у Горлівці – дещо північніше самого заводу.

З огляду на викладену вище інформацію, можемо підсумувати, що обстріл Новолуганського 18 грудня 2017 року було здійснено з території заводу ім. Кірова або полігону неподалік від нього в Горлівці. За обстріл несе відповідальність Ольга Качура, позивний «Корса», і підпорядкований їй на той момент артилерійський реактивний дивізіон «Корса» (батарея 9-ї роти 3го мотострілкового батальйону «Меч» так званої народної міліції «ДНР»). 

 


Втім, важливо також зазначити ще один фактор, який дещо ускладнює локалізацію місця, з якого було здійснено обстріл, а також ставить нове питання у цій справі. Задокументоване командою Truth Hounds влучання в приміщення амбулаторії в Новолуганському, свідчить про інший напрям обстрілу. На фото червоною лінією промальована смуга осколкового сліду.

За цим слідом ми можемо визначити такий вектор польоту снаряду.

Це дещо східніше від Горлівки, і траекторія веде в бік селища Софіївка (до 2016 р. Карло-Марксове), яке розташоване неподалік від Вуглегірська. Якщо ми зазирнемо до соцмереж, де спілкуються місцеві, то знайдемо також обговорення пострілів близько 5-ї вечора 18 грудня 2017 року.

Біля Софієвки є полігон, виявлений ініціативою «Армія SOS» у 2016 році.

Це не той напрям, на який вказує осколковий слід на стіні амбулаторії. Втім, можемо припустити, що в тій місцевості є ще один полігон, або ж вистріли були не з самого полігону. Тут варто врахувати і той факт, що мешканці Вуглегірська, які обговорювали стрілянину на полігоні, могли не зорієнтуватися, адже звуки виходу ракет під час залпу у РСЗВ «Град» дуже гучні. Власне, на самому ж полігоні поблизу Софіївки тоді тренувалися також і бойовики «Корси».

Літери «DMG» на фото відсилають до ресурсу «Donbass Media Group Горловка (Дивизион «Корса»)», до якого ми зверталися раніше. Користувач з ніком «Давид Славянский» є членом артилерійського реактивного дивізіону «Корса». Тобто, дивізіон «Корса» щонайменше за 8 днів після обстрілів був на полігоні поблизу Софіївки. Тож не виключено, що 18 грудня 2017 року частина його була там також. Адже немає інформації про інші дивізіони в цьому регіоні (Горлівка-Єнакієве- Дебальцеве), в чиєму розпорядженні є БМ-21 «Град», який і став зброєю, з якої було обстріляно Новолуганське.

Відтак, вище викладені свідчення дають певні підстави припускати, що, можливо, обстріл провадився одночасно і з боку Горлівки, і з боку Єнакієва водночас.

Члени «Корса» перебувають у розшуку українськими правоохоронними органами та фігурують у низці кримінальних справ. Поки що вони продовжують функціонувати. Деякі навіть займаються музикою – є ролик, де вони співають пісню зі словами «Ты знаешь, так хочется жить».

Іронічно, що жити хочеться також і тим, кого вони продовжують обстрілювати. Сергій Федорович Волох, який вже два роки прикутий до ліжка, всупереч усьому продовжує жити – хай хоч і не так, як хотілося б. Його життя і життя інших новолуганчан продовжується також і у його творах. Він подарував нашим документаторам збірку своєї поезії, і ми думаємо, що найкраще його віршем завершити цю історію.

АВТОРИ

Truth Hounds

команда досвідчених спеціалістів з прав людини, яка документує воєнні злочини і злочини проти людяності з 2014 року. Ми боремося проти безкарності осіб, які вчинили міжнародні злочини, та проти серйозних порушень прав людини. Ми розслідуємо, документуємо, моніторимо, проводимо адвокаційні заходи та сприяємо вирішенню проблем соціально вразливих груп.

National Endowment for Democracy, NED

приватна некомерційна організація США заснована в 1983 році з метою зростання і зміцнення демократичних інститутів у всьому світі. NED є донором та добрим другом команди Truth Hounds з 2017 року, і підтримує нашу роботу з документування воєнних злочинів та інших порушень прав людини.

Scroll to Top