Як живеться біля фронту: міжнародна група звітує про гуманітарну ситуацію та становище цивільного населення

  30-03-2018

Здебільшого звіти про становище і події на території бойових дій в східних областях України місять інформацію, розраховану передусім на спеціалістів в воєнних злочинах, правах людини та міжнародній юрисдикції. Словом, на спеціалістів. Звіт «Живемо, наче в резервації»*, представлений громадськості та ЗМІ цього тижня, стосується гуманітарної ситуації та актуального становища цивільного населення на території, що прилягає до лінії розмежування. Фактично, це унікальний погляд на життя людей з їхньої точки зору.

В Звіті йдеться про рівень безпеки та ризики для життя й здоров’я, що кожного дня загрожують простим людям, про ускладнений або взагалі відсутній доступ до освіти і жахливий стан шкіл, проблеми з медичною допомогою, зруйнованою або пошкодженою інфраструктурою, «аварійним станом» роботи органів місцевого самоврядування.

Факти, зібрані авторами Звіту, дають можливість побачити розпач, безвихідь та ізольованість місцевих мешканців від звичного життя, що залишилось в минулому, та зовнішнього світу по інший бік численних КПП. Назва звіту – «Живемо, наче в резервації» – це те, як охарактеризувала життя своє та сусідів одна з респонденток з прифронтового міста Золоте-4, в Луганській області.

Звіт «Живемо, наче в резервації»* підготовлено за результатами міжнародної спостережної місії в рамках проекту «Моніторинг прав людини в Східній Україні 2017», польова частина якої проводилась в грудні 2017 року. В місії брали участь представники таких організацій: Восток-SOS (Україна), Гуманітарний маршрут «Білорусь – АТО» (Білорусь), ДРА (Німеччина), Правозахисний центр «Поступ» (Україна), Центр документування імені Наталії Естемірової Норвезького Гельсінського комітету (Росія), Team for Ukraine (Чехія) та Truth Hounds (Україна). Представник Truth Hounds відвідав Донбас також в рамках проекту Monitoring and documenting human rights violation, що здійснювався за підтримки фундації National Endowment for Democracy.