Чим ця місія була незвична? Тим, що на 75% складалась з дівчат ? Що тут скажеш – нишпоркині рулять!  В ці місії ми опитали рекордну кількість свідків: рівно 40 осіб поділились своїми історіями. Всі вони про біль від війни – втрату рідних, примусове виселення, руйнування житла і життя під обстрілами. Вони про те, як складно знайти нову домівку людям із собакою, яка стала членом сім’ї. Про те, як гомоніли колись вулиці спорожнілого міста-привида Стахановець. Про те, як в Золотому-4 діти вчаться під обстрілами. Про те, як сепаратисти займають домівки жителів маленького хутора Вільний, даючи родинам півгодини на збори й погрожуючи розстрілом. Усе вислухано й задокументовано. Усе в належному вигляді буде передано до Офісу прокурора МКС та українським слідчим органам, як докази вчинення воєнних злочинів проти цивільного населення.

А тим часом ми знову збираємось в поле. Адже інформація, зібрана з перших рук – найбільш правдива.