Читати англійською мовою
Переглянути у PDF
Як ви можете зрозуміти, що у мене всередині, якщо ви не сиділи там зі мною? [...] От коли ляжете на рамку залізну з-під ліжка, пустять струм 220 [вольт] і обіллють водою, і л*йно твоє власне почне текти по ляжках — ось тоді ти зрозумієш.
Чоловік, якого тримали під вартою у відділі поліції Балаклії майже два місяці
Організована жорстокість: російська мережа незаконного тримання та катувань у Харківській області
Резюме
У розпал окупації Харківської області у 2022 році російські війська контролювали близько третини її території, більшу частину якої Україна деокупувала під час контрнаступу у вересні 2022 року. Через низьку підтримку з боку місцевого населення в Харківській області російська влада не змогла налагодити стабільну цивільну адміністрацію під час окупації, і для зміцнення контролю вдавалася до примусу, залякування й насильства. Мирне населення стикалося з дефіцитом життєво необхідних ресурсів, перебоями в отриманні послуг, масовими репресіями та свавільними затриманнями. У цих умовах російські війська створили мережу незаконних місць тримання на всій окупованій території Харківської області для катування цивільних осіб та придушення опору.
У цьому звіті аналізується створення та функціонування цієї системи ув’язнення та катувань на основі 114 свідчень потерпілих та свідків, задокументованих фактів та розслідувань на основі відкритих джерел. Докази виявляють повторювані закономірності у 29 виявлених катівнях, зокрема спільні структурні та організаційні особливості, практики профілювання, методи допиту і техніки катувань. Транзитні пункти слугували місцями первинної перевірки або камерами попереднього тримання для затриманих, перш ніж їх відправляли до більших об’єктів для подальшого тримання та катувань.
На основі наявних доказів звіт кваліфікує задокументовані діяння, вчинені російськими силами, як злочини проти людяності у формі позбавлення волі, катувань, зґвалтування та інших форм сексуального насильства. Ця кваліфікація найповніше відображає масштаб та рівень організації порушень, вчинених російськими силами.
Внесені Україною у 2024 році зміни до кримінального законодавства і ратифікація Римського статуту (РС) можуть відкрити значущі можливості для притягнення до відповідальності за дії Росії в Харківській області у 2022 році. Включивши до національного законодавства поняття злочинів проти людяності та відповідальності командування, Україна надала вітчизняним прокурорам потужніші інструменти для боротьби з організованими і масштабними злочинами, пов’язаними з ув’язненням, які задокументовано в цьому звіті. Правовий аналіз сприяє майбутньому формуванню справ, допомагаючи українським прокурорам оцінювати потенційні звинувачення у злочинах проти людяності. Він також може допомогти прокурорам інших країн, які розглядають справи за принципом універсальної юрисдикції, якщо це дозволяє національне законодавство.
У першому розділі аналізується російська окупація Харківської області, при цьому висвітлюються умови, що сприяли створенню російськими військами та окупаційною владою катівень для контролю над цивільним населенням. У ньому показано, як окупаційна влада використовувала затримання, примус і насильство для виявлення потенційних опонентів, отримання інформації, придушення опору та для примусу до співпраці.
У другому розділі розглядається, як російські сили створили та забезпечували роботу організованої мережі катівень на окупованих територіях Харківської області в період з лютого по вересень 2022 року. У розділі аналізується мережа місць незаконного тримання та катування, створена російськими силами, типи будівель, які вони переобладнали, використання ними основних і транзитних об’єктів, а також перевезення затриманих між цими місцями. У розділі також визначено основні категорії ймовірних виконавців, які керували цією мережею.
У третьому розділі досліджуються закономірності насильства, яке російські та окупаційні сили чинили в цих місцях. У ньому задокументовано випадки незаконних арештів, зловживань під час перевезень та допитів, нелюдських умов утримання, неодноразових фізичних тортур, сексуального насильства та психологічного примусу.
У четвертому розділі оцінюється, чи відповідають зібрані докази вимогам Римського статуту щодо злочинів проти людяності; контекстуальні елементи статті 7 аналізуються та застосовуються до ув’язнення, катувань, зґвалтувань та інших форм сексуального насильства. На основі наявних фактів у розділі зроблено висновок про те, що зловживання, які російські війська вчиняли в катівнях на окупованій території Харківської області, відбувалися за повторюваними схемами та здійснювалися через організовані структури.
У заключному розділі оцінюються основні шляхи притягнення до відповідальності відповідно до задокументованих злочинів та визначаються можливості й обмеження. У ньому розглядаються потенційні шляхи притягнення до відповідальності ймовірних виконавців шляхом національного судового переслідування в Україні, розслідувань та судових переслідувань з боку іноземних органів влади, що здійснюють універсальну або іншу екстериторіальну юрисдикцію, а також у межах проваджень МКС.
Задокументовані порушення свідчать про необхідність притягнення до відповідальності як на індивідуальному рівні, так і на рівні командування. Висновки та аналіз підкреслюють важливість повної відповідальності для забезпечення справедливості щодо тих, хто пережив насильство, та підтверджують відповідальність Російської Федерації за тяжкі порушення міжнародного гуманітарного права в Харківській області.
Читати англійською мовою
Project Expedite Justice і Truth Hounds разом склали цей звіт за підтримки донора.
Цю публікацію підготували завдяки щедрій підтримці Фонду Говарда Г. Баффета. Її зміст є відповідальністю виключно Project Expedite Justice і Truth Hounds.
Рекомендації
Офісу Генерального прокурора, українським правоохоронним органам та іншим національним слідчим органам:
- Продовжити розслідування випадків катувань, незаконного позбавлення волі, сексуального насильства та інших порушень, пов’язаних із позбавленням волі, в Харківській області у контексті ширшої практики злочинів, що може включати можливі злочини проти людяності.
- Продовжити збір доказів з місць тримання і катування для виявлення типових методів, профілів потерпілих, відповідальних підрозділів, ланцюга командування та зв’язків між вказаними місцями.
- Надати пріоритет справам проти осіб, які несуть найбільшу відповідальність, зокрема командирів, високопосадовців, керівників об’єктів та інших осіб, які віддавали накази, сприяли зловживанням або не запобігли їм.
- Створити або посилити міжвідомчі групи за участю прокурорів, слідчих, аналітиків, судових експертів та інтерв’юерів, які мають досвід роботи з травмованими потерпілими.
- Співпрацювати з іноземними прокурорами шляхом оперативного обміну доказами, що мають значення для універсальної юрисдикції та інших екстериторіальних проваджень, одночасно захищаючи потерпілих та свідків від повторної травматизації та ризиків для безпеки.
- Шукати можливості та, де це можливо, проводити спеціалізовані тренінги для прокурорів та слідчих всіх рівнів з питань розслідування злочинів проти людяності, відповідальності командування, сексуального насильства та проведення опитувань з урахуванням пережитої травми.
Урядові України:
- Надати Офісу Генерального прокурора , правоохоронним та іншим компетентним слідчим органам ресурси, кадри, навчальні та технічні можливості, необхідні для розслідування і притягнення до відповідальності за злочини, пов’язані з незаконним позбавленням волі в окупованій частині Харківської області, зокрема за можливі злочини проти людяності.
- Забезпечити своєчасний доступ до медичної допомоги, психологічної підтримки, реабілітації, правової допомоги та соціальної підтримки особам, які пережили катування, незаконне позбавлення волі, сексуальне насильство та інші порушення, пов’язані з позбавленням волі.
- Спростити доступ до отримання офіційного статусу «цивільного полоненого» шляхом надання чітких інструкцій, безкоштовної правової допомоги, підтримки при поданні заяв з урахуванням травматичного досвіду, письмового обґрунтування відмов та реальних можливостей для виправлення або доповнення заяв.
- Сприяти доступу постраждалих до Реєстру збитків для України шляхом забезпечення того, щоб особи, які пережили катування, незаконне позбавлення волі, сексуальне насильство, тяжкі тілесні ушкодження, отримували чітку інформацію про відповідні категорії заяв, вимоги до документації, збереження доказів, а також доступну правову підтримку та підтримку з боку громадянського суспільства.
- Проводити консультації з постраждалими та організаціями, які очолюють постраждалі, під час розроблення або реформування програм підтримки і заходів з відшкодування збитків.
Урядам іноземних держав і національним органам кримінального правосуддя, які мають право застосовувати універсальну юрисдикцію або іншу екстериторіальну юрисдикцію:
- Розпочати розслідування, в тому числі в рамках універсальної юрисдикції, де це можливо, щодо катувань, незаконного позбавлення волі, сексуального насильства, насильницьких зникнень (за наявності доказів) та інших серйозних порушень, скоєних на окупованій території Харківської області.
- Розслідувати ці порушення як можливі злочини проти людяності, якщо докази підтверджують контекстуальні елементи, зокрема їхній систематичний або широкомасштабний характер.
- Надати пріоритет справам проти осіб, які несуть найбільшу відповідальність, зокрема командирів, високопосадовців, керівників об’єктів та інших осіб, пов’язаних із функціонуванням катівень.
- Співпрацювати з українськими органами влади з метою збереження, збору та обміну відповідними доказами, зокрема свідченнями потерпілих та свідків, медичною та судово-медичною документацією, а також матеріалами з відкритих джерел.
- Фінансувати документування, судово-медичну експертизу, захист свідків, реабілітацію, правову допомогу, психосоціальну підтримку потерпілих та послуги на рівні місцевих громад.
- Закликати Російську Федерацію звільнити всіх незаконно позбавлених волі українських цивільних осіб, зокрема тих, кого тримають у місцях застосування катувань у Харківській області.
- Сприяти наданню притулку або тимчасового захисту тим, хто пережив катування, або свідкам, які перебувають під загрозою переслідування або помсти з боку ймовірних виконавців.
Європейській комісії, Європейській службі зовнішніх справ та Делегації ЄС в Україні:
- Забезпечити стабільне фінансування для зміцнення потенціалу України у сфері розслідування та судового переслідування злочинів проти людяності, зокрема катувань, незаконного позбавлення волі та сексуального насильства.
- Продовжувати фінансувати практичні тренінги для українських прокурорів та слідчих щодо злочинів проти людяності, відповідальності командування, звʼязку між доказами та формування доказової бази у справах проти виконавців вищого рівня.
- Підтримувати програми довгострокової реабілітації, правової допомоги, психосоціальної підтримки та соціальної реінтеграції для осіб, які пережили катування та незаконне позбавлення волі, у тому числі через українське громадянське суспільство та організації, очолювані потерпілими.
Міжнародному комітету Червоного Хреста (МКЧХ):
- Продовжувати добиватися оперативного, регулярного та безперешкодного доступу до всіх українських цивільних осіб, затриманих російською владою, зокрема на окупованих територіях і на території Російської Федерації.
- Продовжувати докладати зусиль для реєстрації затриманих, моніторингу поводження з ними та умов їх тримання, сприяння контактам із родичами, а також пошуку інформації про долю та місцеперебування зниклих або затриманих цивільних осіб.
- Порушувати перед відповідними органами влади питання щодо відмови у доступі, щодо катувань, жорстокого поводження та незаконного позбавлення волі відповідно до мандату та методів роботи МКЧХ.
Органам Організації Об’єднаних Націй, Генеральному Секретареві ООН, Управлінню Верховного комісара з прав людини та Спеціальному доповідачу з питань катувань:
Генеральному Секретареві ООН
- Призначити або уповноважити спеціального високопоставленого координатора Організації Об’єднаних Націй з питань катувань та жорстокого поводження в Україні для координації загальносистемних заходів щодо запобігання, доступу до затриманих, притягнення до відповідальності, реабілітації потерпілих та відшкодування шкоди.
- Чинити тиск на Російську Федерацію з метою розкриття інформації про долю та місце перебування затриманих українських цивільних осіб, а також надання спостерігачам ООН та МКЧХ оперативного, регулярного та безперешкодного доступу до всіх місць застосування катувань.
- Забезпечити, щоб у доповідях ООН щодо України й надалі висвітлювалися випадки незаконного позбавлення волі, катувань, сексуального насильства і насильницьких зникнень, якщо це підтверджується доказами, а також випадки відмови в доступі до затриманих.
Управлінню Верховного комісара з прав людини
- Розширити моніторинг та публічну звітність щодо порушень, пов’язаних із незаконним позбавленням волі на окупованих територіях Харківської області, зокрема шляхом дистанційного документування у випадках, коли доступ заборонено.
- Документувати місця незаконного позбавлення волі, профілі потерпілих, методи катувань, підрозділи чи посадових осіб, які підозрюються у причетності до цих дій, а також ланцюг командування.
- Публічно закликати до негайного звільнення незаконно позбавлених волі цивільних осіб та до забезпечення незалежного доступу до всіх місць тримання під вартою.
Спеціальному доповідачу ООН з питань катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання
- Оприлюднити публічну заяву щодо катувань та інших видів жорстокого поводження з цивільним населенням у Харківській області під час російської окупації 2022 року та звернутися з проханням про проведення наступного візиту до України, зокрема до Харківської області, з метою збору свідчень тих, хто пережив ці події, оцінки документації та потреб у реабілітації, а також посилення закликів до притягнення винних до відповідальності та надання компенсацій.
- Рекомендувати Генеральному Секретарю призначити високопоставленого координатора Організації Об’єднаних Націй з питань катувань та жорстокого поводження в Україні для координації загальносистемних заходів щодо запобігання, доступу до затриманих, притягнення до відповідальності, реабілітації потерпілих та відшкодування шкоди.
- Звернутися до Російської Федерації та України з проханням надати інформацію щодо звинувачень у катуваннях та жорстокому поводженні з цивільними особами у Харківській області й на інших окупованих територіях.
- Наполегливо закликати Росію звільнити незаконно затриманих цивільних осіб, повідомити про місцеперебування затриманих і забезпечити їм доступ до юридичної допомоги, медичної допомоги, зв’язку з родичами та до незалежних спостерігачів.
Робочій групі ООН з питань свавільних затримань та Робочій групі з питань насильницьких або недобровільних зникнень
- Використовувати наявні механізми для вирішення проблем свавільного затримання і насильницьких зникнень українських цивільних осіб, які перебувають під вартою в Росії або на окупованих територіях.
- Збирати інформацію про місцеперебування затриманих, їхній правовий статус, умови тримання, переведення, звільнення та випадки смерті під вартою.
- Закликати до звільнення незаконно позбавлених волі цивільних осіб та забезпечення ефективних засобів правового захисту для жертв та їхніх родин.
Договірним органам ООН, зокрема Комітету проти катувань та Комітету з прав людини
- Застосовувати процедури подання звітів, скарг, запитів та подальшого супроводу для забезпечення постійного контролю за випадками катувань, свавільних затримань та пов’язаних із ними порушень, що вчиняються на окупованих територіях України.
- Підтримувати рекомендації щодо заходів правового захисту, орієнтованих на інтереси потерпілих, зокрема реабілітації, визнання, компенсації та доступу до правосуддя.
Міжнародному кримінальному судові (МКС):
- Надати пріоритет розслідуванню та судовому переслідуванню злочинів, пов’язаних із незаконним ув’язненням, таких як катування, незаконне позбавлення волі та сексуальне насильство, у рамках розслідувань злочинів проти людяності в Україні.
Українським та міжнародним НУО та організаціям громадянського суспільства:
- Продовжувати документування випадків катувань, незаконного позбавлення волі, сексуального насильства, насильницьких зникнень та інших порушень, пов’язаних із незаконним позбавленням волі, використовуючи методи, що враховують травматичний досвід та орієнтовані на інтереси потерпілих.
- Зберігати свідчення потерпілих та свідків, судово-медичну документацію, матеріали з відкритих джерел та інші докази, які можуть сприяти зусиллям щодо притягнення до відповідальності на національному чи міжнародному рівні.
- Надавати підтримку потерпілим у доступі до правової допомоги, медичної та психологічної допомоги, соціальних послуг та офіційного статусу «цивільного полоненого».
- Координувати контакти з потерпілими для зменшення дублювання та уникнення повторної травматизації, а також забезпечити доступ до допомоги для потерпілих без документів або тих, хто перебуває в ізоляції.
- Підтримувати організації, очолювані потерпілими, та залучати їх до розроблення ініціатив з адвокації, надання допомоги та притягнення до відповідальності.
Російській Федерації:
- Негайно припинити катування, насильницькі зникнення, незаконні позбавлення волі та інші форми жорстокого поводження з українськими цивільними особами та звільнити всіх українських цивільних осіб, незаконно позбавлених волі російською владою або пов’язаними з нею силами, зокрема тих, кого тримають на окупованих територіях і на території Російської Федерації.
- Оприлюднити імена, місцеперебування і правовий статус усіх українських цивільних осіб, які перебувають під вартою в Росії або у пов’язаних з нею сил.
- Забезпечити затриманим доступ до зв’язку з родичами, юридичної допомоги, медичної допомоги та незалежного моніторингу.
- Надати персоналу ООН та МКЧХ оперативний, регулярний та безперешкодний доступ до всіх місць, де перебувають або можуть перебувати українські цивільні особи.
Методологія
У цьому звіті розглядаються результати спільного розслідування TH та PEJ щодо жорстоких злочинів, скоєних на окупованих територіях Харківської області в період з лютого по вересень 2022 року, на основі свідчень потерпілих та очевидців, розслідувань з використанням відкритих джерел, а також аналізу наявних звітів та наборів даних. Раніше TH та PEJ окремо документували різні аспекти російської окупації в Харківській області, тож цей звіт ґрунтується на тих попередніх роботах і розширює їх.
Нижче описано доказову базу та методологію, використані в цьому звіті.
Прямі свідчення вцілілих та свідків
З вересня 2022 року PEJ та TH провели серію польових місій до Харківської області (Україна), збираючи свідчення осіб, які або були свідками, або особисто зазнали катувань чи інших порушень, пов’язаних із триманням під вартою, під час окупації регіону. У результаті PEJ та TH безпосередньо зібрали свідчення від 106 осіб, чиї розповіді містили достатньо деталей і могли бути належним чином оцінені відповідно до методологічних стандартів дослідження.
106 осіб були потерпілими та свідками катувань або інших порушень, пов’язаних із перебуванням у місцях тримання. Ці категорії не є взаємовиключними, бо деякі потерпілі також повідомляли, що були свідками катувань або інших порушень, скоєних щодо інших утримуваних. Сімнадцять із них — жінки, а 89 — чоловіки. Організація Truth Hounds також провела 12 повторних інтерв’ю з раніше опитаними вцілілими, щоб зрозуміти довгострокові наслідки катувань, яких вони зазнали, та їхній вплив на здоров’я й життя вцілілих¹.
PEJ та TH використовували змішаний підхід до формування вибірки, поєднуючи залучення учасників за рекомендаціями вже опитаних осіб із пошуком потенційних учасників інтервʼю під час польових місій. Завдяки рекомендаціям від раніше опитаних осіб або інших контактів документатори знаходили нових людей, які пережили порушення, пов’язані з незаконним триманням під вартою, або стали їх свідками. У багатьох населених пунктах документатори також шукали респондентів напряму, спілкуючись із мешканцями районів, де, за наявною інформацією, діяли катівні. Пріоритет надавався опитуванню тих осіб, з якими на момент документування ще не працювали інші організації.
Усі інтерв’ю проводилися українською або російською мовою за напівструктурованим підходом і за умови отримання інформованої згоди учасників.
У десяти випадках PEJ та TH спиралися на інформацію (зокрема, на вісім протоколів інтерв’ю), надану українськими правоохоронними органами, що стало результатом ширшої співпраці PEJ із Харківською обласною прокуратурою та Головним слідчим управлінням Національної поліції у Харківській області. У двох OSINT-запитах до PEJ, українські слідчі визначили факти, важливі для поточних розслідувань, та звернулися до PEJ із проханням надати технічну підтримку для збору й аналізу інформації з відкритих джерел. Надалі PEJ отримав дозвіл на використання в цьому звіті інформації із зазначених запитів та протоколів. PEJ та TH оцінювали всі такі матеріали разом із доказами, зібраними самостійно.
Набори даних та результати розслідування
Інформацію та аналітичні дані, наведені в цьому звіті, PEJ та TH зібрали переважно в ході власних досліджень та розслідувань.
Для цілей цього звіту PEJ та TH об’єднали всі відомості у спільний набір даних, присвячений конкретній справі. Цей набір даних містить свідчення 106 потерпілих та свідків, з якими TH та PEJ провели прямі інтерв’ю, вісім протоколів інтерв’ю, а також дві згадані вище відповіді на OSINT-запити, надіслані українським правоохоронним органам. Деякі особи, що безпосередньо пережили ці події, також надали інформацію про інших людей, яких вони особисто бачили затриманими та підданими катуванням або про яких вони чули від третіх осіб. TH та PEJ не ґрунтували цей звіт на тих непрямих свідченнях. Однак такі свідчення стосуються ще понад 250 осіб, які пережили подібні події².
З метою захисту потерпілих, свідків та їхніх родичів у цьому звіті не наводяться імена та інші дані, що дозволяють ідентифікувати опитаних. Імена, наведені в лапках, є псевдонімами, використаними для збереження конфіденційності.
Аналіз та моніторинг відкритих джерел інформації (OSINT-розслідування)
Матеріали з відкритих джерел суттєво розширили доказову базу звіту і використовувалися у відповідних випадках для доповнення свідчень та підтвердження інформації з різних джерел. PEJ та TH спиралися на загальнодоступні матеріали, зокрема фотографії, контент із соціальних мереж та інші онлайн-джерела, щоб реконструювати перебіг подій та закономірності, що спостерігалися в місцях застосування катувань.
Крім того, PEJ та TH постійно відстежували відкриті джерела, аналізуючи російські, українські та міжнародні ЗМІ, а також офіційні заяви, щоб розширити розуміння контексту та вибудувати хронологію подій у Харківській області.
PEJ та TH також використовували відкриті джерела інформації для ідентифікації російських підрозділів, члени яких, імовірно, були причетні до затримання та катування цивільних осіб, а також окремих виконавців. З міркувань конфіденційності та для захисту цілісності кримінальних проваджень ця інформація не оприлюднюється в цьому звіті. Натомість її було безпосередньо передано відповідним слідчим органам.
Кабінетне дослідження
У звіті також використано результати кабінетного дослідження, зокрема аналіз наявних публічних звітів міжнародних організацій, правозахисних неурядових організацій та інших організацій громадянського суспільства, ЗМІ й наукової літератури. Сюди входять, наприклад, звіт УВКПЛ про ситуацію з правами людини під час російської окупації української території та її наслідки, який прямо стосується окупованих територій Харківської області, а також тематичний звіт УВКПЛ щодо затримання цивільних осіб у контексті збройного нападу Російської Федерації на Україну, в якому задокументовано випадки свавільного затримання, насильницьких зникнень, катувань та жорстокого поводження, а також пов’язані з ними порушення прав людини у Харківській області та інших регіонах. Ці джерела допомогли контекстуалізувати свідчення, наведені у звіті, та вписати висновки щодо Харківської області у ширшу задокументовану картину зловживань, пов’язаних із затриманням, на окупованих територіях України.
Визначення об’єктів, де відбувалися катування, та аналітична рамка
Інформація, наведена в цьому звіті, ґрунтується переважно на напівструктурованих інтерв’ю, а також на інформації з закритих³ та відкритих джерел.
Щоб оцінити всі потенційні об’єкти, про які йшлося під час інтерв’ю, PEJ та TH розробили чотири ключові критерії для визначення того, чи можна конкретний об’єкт ідентифікувати як місце катувань. Ці критерії враховують різні типи та рівні доступних доказів, і дають змогу охопити як добре задокументовані місця, так і об’єкти, щодо яких інформація залишається більш обмеженою або фрагментарною.
Об’єкт визначається як катівня за такими критеріями:
- Структурна організація: об’єкт повинен являти собою будівлю, місце тримання під вартою або частину таких споруд, переобладнаних російськими силами для утримання осіб і застосування до них катувань.
- Операційна організація: об’єкт повинен мати ознаки внутрішньої організаційної структури, зокрема ланцюга командування або формальної чи неформальної ієрархії. Наявні докази повинні надавати обґрунтовані підстави для припущення про те, що ймовірні виконавці мали різні функції, як-от охоронців, допитувачів, реєстраторів та керівників об’єкта.
- Період функціонування: об’єкт мав функціонувати протягом певного періоду, а не використовуватися лише ситуативно чи епізодично.
- Систематичний характер катувань: наявна інформація про обʼєкт має свідчити про те, що російські сили систематично застосовували там катування щодо одних і тих самих або різних осіб, а не лише в межах окремого випадку. Водночас об’єкти не виключалися автоматично лише на підставі того, що потерпілі описували один-єдиний випадок тортур або характеризували катування як поодинокий випадок. За наявності достатніх контекстуальних доказів та підтверджень з інших джерел щодо систематичності катувань, такі об’єкти також розглядалися і включалися до звіту.
TH та PEJ застосовували критерії комплексно, враховуючи сукупну вагу наявних доказів, а не розглядаючи кожен критерій окремою умовою, яку необхідно виконати для включення обʼєкта до звіту.
З аналітичною метою TH та PEJ також класифікували об’єкти, де відбувалися катування, щоб відобразити їхні функції в рамках ширшої системи тримання та катувань. Більшість із них належать до двох категорій — основних катівень, що використовувалися для тривалого тримання та систематичних допитів, і транзитних катівень, що використовувалися для перевірки та короткочасного тримання цивільних осіб під час перевірки їхньої особи або належності перед тим, як їх відпускали або переводили далі. Для віднесення об’єкта до однієї з цих категорій ми комплексно оцінювали його на відповідність наведеним критеріям, оцінюючи їх у сукупності, а не як жорсткі умови, кожна з яких мала бути обовʼязково виконана. У випадках, коли наявні докази підтверджували, що об’єкт був катівнею, але не дозволяли з упевненістю віднести його до жодної з двох функціональних категорій, статус об’єкта вказувався як «невизначений».
Організації TH та PEJ визначили 18 транзитних катівень, виходячи з таких критеріїв:
- Організаційна структура: об’єкт не було пристосовано або переобладнано для тривалого тримання великої кількості людей, на що вказувала відсутність на об’єкті достатньої кількості камер, туалетів та інших типових приміщень.
- Мета тримання: російські війська використовували затриманих цивільних осіб у транзитних місцях катування після того, як зупиняли їх у громадських місцях, перевіряли їхні документи та з’ясовували, чи фігурують вони у списках Збройних сил Росії.
- Тривалість тримання: період тримання у транзитних місцях катувань був відносно коротким — зазвичай менше десяти днів.
Обмеження
Розділи, що висвітлюють створення та функціонування катівень, ґрунтуються переважно на свідченнях очевидців та потерпілих. Таким джерелам властиві певні обмеження, які слід враховувати.
Організації TH та PEJ провели одноетапні інтерв’ю з переважною більшістю опитаних. У багатьох випадках проведення повторних інтерв’ю було неможливим через часові та інші обмеження. Наприклад, деякі потерпілі та свідки висловили бажання, щоб із ними більше не контактували, уникаючи повторної травматизації. Як наслідок, можливості отримати роз’яснення, додаткові подробиці або подальше підтвердження певних свідчень були обмеженими, і тому деякі свідчення можуть бути менш детальними, ніж могли б бути за інших обставин.
Дванадцять осіб, які пережили катування, дали згоду на повторне інтерв’ю. На відбір цих осіб вплинули практичні чинники, зокрема те, чи можна було зв’язатися з ними за наявними контактними даними та в межах обмеженого періоду дослідження. Частину цих повторних інтерв’ю було присвячено тривалим фізичним, психологічним наслідкам і труднощам, пов’язаним із реінтеграцією та відновленням після пережитого. Ця інформація лягла в основу відповідних текстових вставок у цьому звіті. Водночас ця інформація є фрагментарною та кількісно обмеженою порівняно з ширшим масивом зібраних інтерв’ю. Отже, звіт не містить повного аналізу зазначених проблем. Потрібні подальші дослідження, щоб визначити, як краще підтримувати осіб в Україні, які пережили катування.
Гендерний розподіл опитаних відображає доступні TH та PEJ свідчення потерпілих та свідків для цього розслідування, і не слід розглядати його як повну оцінку гендерно зумовлених наслідків насильства, пов’язаних із триманням та катуванням, в окупованій частині Харківської області. На склад доступної вибірки опитаних могли вплинути кілька чинників. Деякі з них можуть відображати реальну тенденцію, наприклад, гендерний розподіл осіб, яких затримували російські війська. Однак не слід розглядати цей розподіл як точний показник фактичного гендерного розподілу серед затриманих і ув’язнених, тому що на склад вибірки опитаних також впливали такі чинники, як готовність або здатність потерпілих поділитися своїми історіями, міркування безпеки, переміщення, стигматизація, пов’язана із сексуальним насильством, та ризик повторної травматизації. Отже, менша кількість опитаних жінок, вірогідно, обмежує здатність цього звіту охопити весь спектр насильства, якого зазнали жінки та дівчата, включаючи сексуальне насильство та інші гендерно зумовлені утиски.
Крім того, масштаб насильства, обмежений доступ до певних територій та постійне надходження нової інформації обмежують те, що може бути відображено в цьому звіті. З моменту деокупації українські органи влади поступово виявляють додаткові об’єкти та інші місця, що використовувалися для незаконного тримання під вартою та катувань, а місцеві правоохоронні органи продовжують виявляти неофіційні об’єкти і раніше не зафіксовані випадки насильства, пов’язані з незаконним триманням та катуванням. Як наслідок, точна кількість таких катівень у Харківській області залишається невідомою. Спочатку українська поліція повідомила про виявлення десяти об’єктів, які використовувалися для незаконного тримання та катувань; згодом ця кількість зросла до 28 і може надалі збільшуватися, тому що слідчі виявляють нових потерпілих і знаходять додаткові місця катувань.
Деякі об’єкти, що використовувалися як катівні, розташовано в тих районах Харківської області, які досі перебувають у зоні бойових дій або під окупацією, що ускладнює доступ до них. Деякі райони, раніше деокуповані, згодом знову опинилися під окупацією або стали місцем поновлення бойових дій. Наприклад, місто Вовчанськ, де було виявлено три катівні, з травня 2024 року значною мірою зруйноване і більше не заселене, що суттєво обмежує можливість доступу до тих місць та вилучення доказів.
Водночас у більшості випадків виконавці не реєстрували померлих жертв катувань, а в тих випадках, коли такі записи існують, відповідна документація не доступна для українських правоохоронних органів. Як наслідок, українські правоохоронні органи продовжують встановлювати нові факти і виявляти додаткових потерпілих. Варто зазначити, що хоча деякі з цих об’єктів було розслідувано Національною поліцією, інші підпадають під компетенцію Служби безпеки України. Незважаючи на значні зусилля з документування, значна частина відповідної інформації на момент написання цього звіту, ймовірно, залишається недоступною, невиявленою або прихованою.
Тож цей звіт відображає стан розробки теми на момент публікації.
Кількість осіб, опитаних PEJ та TH: 17 жінок та 89 чоловіків
Кількість свідчень, отриманих від українських правоохоронних органів: 3 жінки та 5 чоловіків
Загальна кількість прямих свідчень потерпілих та свідків: 20 жінок та 94 чоловіки
- 106 безпосередніх свідчень
- 2 запити щодо відкритих джерел інформації (OSINT)
- 8 унікальних свідчень від правоохоронних органів
* The launch-to-impact interval estimate, which coincides with the weapon’s flight time, is calculated for the purposes of this report using the formula t = d / v, where t is flight time, d is the straight-line (great-circle) distance between the approximate launch area and the point of impact, and v is the cruise speed of the weapon type. Distances were measured using the distance-measurement tool in Google Earth. Where cruise speed is expressed in meters per second, flight time in minutes is calculated as (d × 1,000 / v) / 60; where it is expressed in kilometres per hour, as (d / v) × 60. These calculations are deliberately conservative and are intended as indicative lower estimates rather than precise figures. They assume a direct flight path, whereas cruise missiles in fact gain and lose altitude and may maneuver in flight, increasing both the distance travelled and the actual flight time. They also rely on nominal published cruise speeds and, in most cases, on an assumed rather than independently verified launch location. The actual flight time is therefore likely to be equal to or greater than the figure stated, which does not undermine, and if anything reinforces, the report’s findings regarding the launch-to-impact interval.
¹ Принцип відбору пояснено в розділі «Обмеження».
² Ця цифра не відображає реальної кількості людей, яких тримали і катували в цих місцях. Вона охоплює лише тих додаткових потерпілих, про яких випадково згадали опитані, що робить цю цифру неостаточною і, безсумнівно, заниженою. Фактична загальна кількість невідома і, майже напевно, набагато вища.
³ Термін «інформація із закритих джерел» стосується непублічних джерел і включає матеріали і файли, отримані від правоохоронних органів.
Про авторів
Truth Hounds — правозахисна організація широкого профілю, заснована у 2014 році в Києві, яка спеціалізується на документуванні та розслідуванні міжнародних злочинів і серйозних порушень прав людини в Україні та інших регіонах, що постраждали від конфліктів. Організація проводить польові розслідування, юридичні дослідження та аналітичні роботи щодо міжнародних злочинів і злочинів проти людяності.
Project Expedite Justice (PEJ) — некомерційна організація, місія якої — сприяти встановленню справедливості для громад, постраждалих від конфлікту, зокрема геноциду, воєнних злочинів і злочинів проти людяності. З квітня 2022 року PEJ допомагає громадам, що постраждали від російського вторгнення, притягнути винних до відповідальності. Ми документуємо міжнародні злочини та завдану шкоду по всій Україні. Організація надає індивідуальну експертну та технічну підтримку, здійснює безпосередні слідчі дії, збирає інформацію та готує матеріали правового аналізу для зацікавлених сторін у межах судової системи.
