З точки зору міжнародного гуманітарного права, що регулює допустимі методи та засоби ведення збройного конфлікту, а також захищає жертв збройних конфліктів, розташування військових об’єктів за 230 метрів від населених цивільних будинків (в яких постійно чи більшу частину часу знаходяться цивільні особи) може розглядатися як використання живого щита. Прийнятий у 1977 році Додатковий протокол І до Женевських конвенцій 1949 року (ч. 7 ст. 51), як і так зване звичаєве міжнародне гуманітарне право (тобто неписане право, обов’язкове для усіх державних та недержавних (принаймні в частині використання живих щитів) воюючих сторін), чітко забороняють використання живих щитів. Близькість позицій 100-ї ОМСБР 1-ї АК так званої «ДНР» до м. Олександрівка, а також переважне використання під час збройного конфлікту на Сході України артилерії зі значним радіусом ураження, може свідчити про те, що цивільне населення міста використовується як живий щит.
Відповідно до коментарів до статті Додаткового протоколу І (ДПІ), визначальним фактором, що дозволяє відрізнити застосування живого щита від невжиття пасивних запобіжних заходів щодо відвернення шкоди цивільним особам, є умисел по прикриттю збройних сил цивільними населенням чи особами. Так як цей звіт покликаний запропонувати лише варіанти кваліфікації ситуації з обстрілом м. Олександрівка, то його автори не мають на меті доводити поза розумним сумнівом наміру використати живий щит командуванням 100-ї ОМСБР 1-ї АК так званої «ДНР». Втім, в цілях майбутнього встановлення фактів та можливого притягнення до відповідальності, варто відмітити той факт, що сили так званої «ДНР» зайняли позицію біля Олександрівки досить нещодавно (2018 рік). При обрані місця дислокації збройних сил була можливість значно точніше ніж на початку збройного конфлікту оцінити небезпеку для цивільного населення від обстрілів супротивника. Це може розглядатися як непряме свідчення використання знаходження неподалік цивільного населення як живого щита.
Проте, навіть якщо цивільне населення використовувалося в якості живого щита, це автоматично не означає втрату ним захисту за міжнародним гуманітарним правом. Більшість коментаторів сходяться на думці, що сторона, що здійснює атаку проти супротивника «прихованого» живим щитом повинна все одно зважати на принцип пропорційності. Іншими словами має братися до увагу та військова перевага, яку можливо здобути в результаті атаки на військові об’єкти за живим щитом. В будь-якому разі, при небезпеці ураження цивільних перед атакою мають вживатися доступні заходи попередження про напад.