Обстріли Красногорівки і Мар’їнки: як парад на 9-те травня допоміг знайти відповідальних за них

Травень 2021 року видався неспокійним для жителів прифронтових міст Донбасу. Щодня повідомлення про обстріли позицій ЗСУ, щотижня — інформація про влучання у цивільний сектор. Увагу Truth Hounds привернув той факт, що з інтервалом у чотири доби від прицільних обстрілів з боку бойовиків так званої “ДНР” постраждали цивільні об’єкти, які знаходяться на відстані 6 км одні від одних і, ймовірно, є ціллю атак одних і тих же виконавців. Йдеться про артилерійську атаку 4 травня, від якої постраждала районна лікарня у м. Красногорівка, та обстріл цивільного сектору північної околиці м. Мар’їнка, що стався 8 травня. Два польові виїзди докуменаторів Truth Hounds – 8 травня в Красногорівку та 12 травня у Мар’їнку – дали достатньо підстав вважати, що в обох випадках було порушене міжнародне гуманітарне право (МГП). Проаналізувавши дані, отримані на місцях, ми вирішили провести розслідування на базі відкритих джерел, щоб встановити ймовірних виконавців обстрілів. Нам це вдалось, а допоміг  у цьому … парад, присвячений 9-му травня. Як саме це сталось — у нашому дослідженні нижче.

1. Що сталось?

Одразу два цивільних об’єкти сусідніх міст Донеччини — Мар’їнки та Красногорівки — постраждали від артилерійських атак у травні цього року. Спершу пізно ввечері 4 травня було обстріляно районну лікарню, що знаходиться в м. Красногорівка. Розрив снаряду пошкодив західну стіну першого корпусу лікарні і підстанцію швидкої допомоги. В обстріляному корпусі розташовані терапевтичне і кардіологічне відділення, де на момент влучення снаряду перебувало 45 пацієнтів, хворих на COVID-19 та пневмонію. Внаслідок обстрілу в цьому корпусі зникла електроенергія, що поставило під загрозу життя пацієнтів, оскільки апарати ШВЛ (штучної вентиляції легень) працюють виключно від зовнішнього електропостачання [1]. На жаль, один із хворих у COVID-відділенні помер від інфаркту, що стався як наслідок обстрілу [2]. Розриви також вибили вікна, пошкодили зовнішні стіни та внутрішні технічні приміщення станції швидкої допомоги, а також відділення для хворих на COVID-19 та пневмонію (вибиті вікна, пошкоджені зовнішні стіни). Вийшла з ладу і машина швидкої допомоги. Ось що розповідає свідкиня обстрілу: 

"Я була на чергуванні на підстанції. Ми з фельдшеркою знаходилися в маніпуляційній в палаті, де відбувається передача зміни. Тільки ми вдвох з колегою прилягли , як зазвучали “бахи”. Я лежала і думала, де стріляє, куди, звідки - я сама не розбираюся в цьому. Деякі [вибухи] далі звучали, деякі - ближче. Минуло хвилин 10. Потім раптом вибух - і скло з вікон посипалося. Це приблизно п’ятий вибух був з усіх"

Свідкиня обстрілу, медсестра підстанції швидкої допомоги
Пошкодження приміщень та автомобілю станції швидкої допомоги, як наслідок обстрілу лікарні в м. Красногорівка 4 травня 2021 року. Джерела фото: Truth Hounds та прес-служба штабу ООС

За кілька днів потому, 8 травня, під артилерійський вогонь потрапила вулиця Миру, що на північній околиця міста Мар’їнка. Як стверджують безпосередні очевидці обстрілу, близько 17-30 на вказаній вулиці з інтервалами в кілька хвилин підряд розірвалося три артилерійських снаряди, утворивши глибокі вирви та осколочні сліди. Внаслідок обстрілу, було пошкоджено шість житлових будинків та автомобіль місцевого мешканця. Один зі снарядів вибухнув за декілька метрів від жилого будинку, всередині якого в той момент перебували його власники. Будинок зазнав часткових пошкоджень — осколками  вибито скло у вікні на призьбі, посічено двері та стіни.

Наслідки обстрілу вулиці Миру в м. Мар’їнка 8 травня 2021 року. Джерела фото: Truth Hounds та прес-служба штабу ООС

Свідки обстрілу повідомили кілька важливих деталей. По-перше, те, що в бік позицій т.зв. “ДНР” з боку позицій ЗСУ того ж дня вівся вогонь – спершу о третій дня стріляли з території колишнього обласного госпіталю для ветеранів, що знаходиться на околиці Мар’їнки у нежилій зоні, потім – ближче до 17-00 вогонь зі стрілкової зброї та гармати БМП зафіксували з лісосмуги, що над дорогою Мар’їнка-Красногорівка, неподалік позицій ВСУ, розташованих у полі на території вентиляційного виходу шахти “Трудівська” (див. супутникові знімки з позначеннями в розділі 4).

2. Чим і з чого стріляли?

На підставі зібраних фрагментів і фото,  оприлюднених прес-службою 28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу [3], документатори встановили, що в разі з обстрілом лікарні в Красногорівці використовувались снаряди артилерійських систем калібрів 122мм та 152мм. На фото (3) зображені рештки, які мають певну схожість з підривником РГМ-2М (4) від цих снарядів.

З більшою точністю можна встановити зброю, з якої гатили по Мар’їнці. Взявши до уваги інформацію про те, що використовувалась протитанкова гармата Рапіра МТ-12 калібру 100 мм, експерти Truth Hounds порівняли рештки та уламки боєприпасів, які було знайдено на місці події (за офіційними даними від прес-центру Операції Об’єднаних Сил [4]), зі зразками снарядів до гармати МТ-12 «Рапіра», то можна відмітити значну схожість цих снарядів. Зазначимо також, що тип снаряду, що використовувався, належить до осколочно-фугасних (ОФС). 

3. Звідки вівся вогонь?

Для того, щоб окреслити приблизну зону ведення вогню, необхідно співставити два елементи: технічні характеристики зброї, що використовувалась, та напрямок здійснення атаки. Стосовно першого елементу, то нижче наведено стислі ТТХ артилерійських установок, що ймовірно застосовувались 4 травня під час обстрілу Красногорівки, а 8 травня у Мар’їнці.

 

Тактико-технічні характеристики (ТТХ)

самоходної гаубіци 2С1 “Гвоздика” (стисло):   

– максимальна дальність стрільби: 15 200 м;

– калібр: 122 мм;

– тип ствола: нарізна гаубиця.

Тактико-технічні характеристики (ТТХ)

буксируваної гаубиці Д-30 (стисло):   

– максимальна дальність стрільби: 15 300 м;

– калібр: 122 мм;

– тип ствола: нарізна гаубиця;

– скорострільність: 6-8 пострілів/хв.

Тактико-технічні характеристики (ТТХ)

100-мм протитанкової гармати 

“Рапіра” МТ-12 (стисло):   

– максимальна дальність стрільби (ОФС): 8200 м;

– калібр: 100 мм;

– тип снаряду: гладкоствольний;

– прицільна дальність стрільби (ОФС): нема інформації;

– скорострільність: 6-14 пострілів/хв.



Ці дані, а саме — максимальна та мінімальна дальність стрільби — в поєднанні з місцями влучання допоможуть визначити сектор, в межах якого розташовані ймовірні вогневі точки противника.  

 

Що стосується другого елементу, а саме, напрямку ведення вогню, то тут застосовується комплексний підхід. Спершу документатори Truth Hounds ретельно досліджують місце влучання, вивчають форму вирв та характер розльоту осколків снаряду, визначають ступінь та вид пошкоджень і фіксують це все на камеру. Далі, за допомогою супутникових знімків і методу “Fuze furrow and center-of-crater method”, встановлюють напрямок та ймовірні місця ведення вогню. До уваги беруться також особливості ландшафту, наявність та висота споруд, що знаходяться поруч, тощо. 

 

Так, у випадку з обстрілом лікарні в Красногорівці снаряд розірвався, здетонувавши об дерево, тому розліт осколків не давав чіткої картини напрямку ведення вогню. На відео та фото, знятих докуметаторами Truth Hounds видно, що осколочні сліди однакової кучності та напрямку розташовані рівномірно з усіх сторін від ймовірної точки підриву снаряду. Однак судячи з характеру пошкоджень дерева, західна частина стовбуру якого залишилась цілішою, можна зробити висновок, що снаряд прилетів зі східного боку. В 2-х метрах на південь від дерева стіна лікарні висотою не менше 12-ти метрів, тому напрямок на південь як місце запуску можна виключити. Враховуючи розташування дерева, будівлі і характер слідів розриву, можна визначити амплітуду азимуту ведення вогню.

Якщо накласти азимут на мапу, доповнивши схему зоною граничного враження артилерійською системою САУ 2С1 «Гвоздика», з якої, ймовірно, вівся обстріл лікарні, то вимальовується такий сектор вогневого ураження:

Як бачимо, боєприпас міг бути випущений з північно-східного напрямку, орієнтовний азимут 45-80 градусів, та відповідає направленню на селище Веселе та забудови мікрорайону “Жовтневий” Куйбишевського району м. Донецьк, які перебувають під контролем т.зв.“ДНР”. Орієнтовна відстань до вказаних районів – 15 км, що відповідає можливостям по дальності стрільби вищевказаних артсистем: 122мм-САУ 2С1 «Гвоздика» та 122-мм буксирувана гаубиця Д-30. Місце влучання в лікарню розташоване на відстані приблизно 1,7 км від найближчих бойових позицій ЗСУ. Відстань до позицій т.зв.“ДНР” – приблизно 2,5 км.  

 

Щодо обстрілу приватного сектору на околицях Мар’їнки 8 травня, то тут для встановлення вогневого напрямку нишпорки задокументували та дослідили вирву, що утворилась на асфальтному покритті, а відтак, мала найбільш чіткий рисунок влучання снаряду і осколочного сліду. Зауважимо, що високих споруд, дерев чи природних утворень поруч з місцем влучання немає. Використавши для аналізу відео, в якому документатори Truth Hounds задокументували положення та форму вирви, можна встановити, що вогонь вівся з південно-східного напрямку (азимут 100-110°). 

Стоп-кадр з відео Truth Hounds з нанесенням азимуту ведення вогню на вирву від снаряду.

За прикладом Красногорівки, накладаємо це зображення на мапу.

Згідно з цією схемою, можна зробити висновок, що боєприпаси могли бути випущені з південно-східного напрямку, орієнтовний азимут 100-110 градусів, та відповідає направленню “шахта “Трудівська”-Петровський район” м. Донецьк, які перебувають під контролем т.зв.“ДНР”. Орієнтовна відстань до вказаних районів – 5-5,5 км, що відповідає можливостям по дальності стрільби вищевказаної артсистеми “Рапіра” МТ-12. Місця влучання у асфальт на  вулиці Миру рівновіддалені від позицій ЗСУ, що знаходяться біля вентиляційного виходу з шахти “Трудівська” та на території колишньої лікарні м. Мар’їнка, приблизно на 650 м. Відстань до позицій т.зв.“ДНР” – приблизно 2 км. Важливий момент: в кінці вулиці Миру знаходяться позиції ЗСУ (220 метрів від крайнього розриву). Про це свідчать місцеві жителі. Позиції також помітно на супутникових знімках. Однак ті ж місцеві стверджують, що звідти не стріляють й позиції чисто оборонного характеру.

Супутниковий знімок з нанесеною відстанню між місцями влучань по вул. Миру (м. Мар’їнка) та позиціями ЗСУ на території вентиляційного виходу шахти “Трудівська”.
Супутниковий знімок з нанесеною відстанню між місцями влучань по вул. Миру (м. Мар’їнка) та позиціями ЗСУ на території колишнього обласного госпіталю для ветеранів.
Супутниковий знімок з нанесеною відстанню між місцями влучань по вул. Миру (м. Мар’їнка) та окопниими позиціями ЗСУ

4. Хто відповідальний за обстріл і до чого тут 9-те травня?

Truth Hounds встановили, що описані вище обстріляні території входять до зони відповідальності одного і того ж військового підрозділу. Це 100-а Окрема Мотострілкова бригада (ОМСБр) (тактична група “Купол”), що знаходиться в Донецьку, в/ч 08826 [5]. Військові позиції 100-ї ОМСБр дислокуються від смт. Оленівка до Донецького аеропорту [6]. Майже вся лінія оборони бригади спирається на міську забудову та панівні висоти у вигляді териконів.

У склад бригади входять 3 мотострілкових батальйони (МСБ) з наступним розміщенням:

  • 1-й МСБ (Донецьк),
  • 2-й МСБ (Старомихайлівка),
  • 3-й МСБ (Олександрівка) [7].

Саме до зони відповідальності 2-й МСБ відносяться райони м. Красногорівка.

Згадані вище артилерійські системи, з яких вівся вогонь по Красногорівці та Мар’їнці, стоять на озброєнні гаубичного самохідного артилерійського дивізіону (ГСАДн) і гаубичного артилерійського дивізіону (ГАДн), які по стандартному штату входять до вищезгаданої ОМСБр. 

Що ж до військових командирів, що можуть бути відповідальними за дані обстріли, то з відкритих джерел нишпорки встановили особу полковника Олександра Миколайовича Лаєвського [8]. У серпні 2020 року був нагороджений за службу головою т.зв. “ДНР” Денисом Пушиліним [9], а в кінці березня 2021 року потрапив в сюжет російського телеканалу НТВ на позиціях поблизу Донецька, імовірно в Оленівці, що відповідає розташуванню 100 ОМСБр [10].

Командир 100 ОМСБр “Купол”, полковник Олександр Лаєвський, та голова т. зв. “ДНР” Денис Пушилін

Вдалось виявити ще одного ймовірного фігуранта — і саме тут в нагоді став парад до 9 травня. 

Слід одразу зробити важливе застереження: цьогорічний парад до Дня перемоги відрізнявся від тих, що проводились в попередні роки. Особливістю його стало те, що парад було організовано силами одного району Донецька, і участь в параді взяв саме той підрозділ, який має бойові позиції в цьому районі. Цей факт особисто підтверджує військовослужбовець з позивним «Маріо», який у відеорепортажі від Народної міліції т.зв “ДНР” розповідає про те, що увесь час з 2014 року по теперішній момент він служить в батальйоні, що дислокується в Петровському районі, що на західній околиці Донецька  (таймлайн 0:50 -1:15).

Також на параді продемонстрували військову техніку, що є на озброєнні даного підрозділу. Особливу увагу привертає демонстрація вищезгаданої гармати “Рапіра” МТ-12 (таймлайн – 1:04-1:10), з якої, як це встановили документатори, ймовірно було обстріляно вулицю Миру в Мар’їнці 8 травня 2021 року. Даний момент потрапив на відео одного з глядачів параду. Також на цьому відео показано (і додатково оголошено ведучим параду, таймлайн – 0:01-0:10), що колону військової техніки очолює командир військової частини № 08826, підполковник Ільчук Дмитро Васильович. Тобто виходить, що саме він, а не вказаний вище Лаєвський, очолює  100-ту ОМСБр на момент вчинення її підрозділами обстрілів Красногорівки і Мар’їнки?

На цьому моменті варто зробити невелике пояснення. У військових частинах існує практика, коли при відсутності командирів їх заступники представляються як командири. Так, у випадку з тією ж “100-кою”, під час нагородження в честь річниці частини в 2019 році, заступник командира 100 ОМСБр, полковник Шабан Мустафаєв, представляється Денис у Пушиліну командиром бригади, хоча насправді на той момент ним не був [11]. У випадку з Ільчуком можлива та ж ситуація. В будь-якому разі, відео з параду допомогло виявити цю особу та його причетність до керівного складу 100-ої Окремої Мотострілкової бригади. А також продемонструвало, що Петровський район м. Донецька, звідки вівся вогонь по мирній Мар’їнці, входить до зони відповідальності цієї бригади, розташованої у в/ч 08826. Враховуючи, що артилерійські дивізіони знаходяться у прямому підпорядкуванні керівництва частини, воно є відповідальним за нанесення удару по лікарні м. Красногорівка 4 травня 2021 року та Мар’їнки 8 травня того ж року.

Стоп-кадр з відео параду у Петровському районі м. Донецька на 9 травня 2021 року, де зображено протитанкову гармату “Рапіра МТ-12”.

5. Чому це воєнні злочини?

Обидва ці інциденти можна кваліфікувати, як воєнні злочини, за ст. 438 КК України. В обох випадках для кваліфікації діяння, як кримінально караного за цією статтею, необхідно встановити наявність елементів, притаманних цьому злочину, а саме:

  • Виконавець здійснив напад (об’єктивна сторона).
  • Об’єктом нападу були цивільне населення, цивільні особи чи цивільні об’єкти;
  • Виконавець навмисне обрав об’єктом нападу таких цивільних осіб чи цивільні об’єкти (суб’єктивна сторона).
  • Діяння мало місце в контексті міжнародного збройного конфлікту чи було пов’язане з ним (об’єктивна сторона).
  • Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про існування збройного конфлікту (суб’єктивна сторона).

Виконавець здійснив напад. Напад розуміється як «насильницькі дії проти супротивника, будь то в наступі чи захисті». Використання військового озброєння, як у випадку з обстрілом обох міст, безсумнівно, охоплюється поняттям нападу, адже являють собою насильницькі дії, що призвели до пошкодження будівлі та спричинили смерть цивільної особи. Напад був частиною бойових дій, що велися сторонами конфлікту на ділянці фронту біля Красногорівки і Мар’їнки.

 

Об’єктом нападу були цивільні особи та/або цивільні об’єкти. Напади на цивільне населення та цивільні об’єкти, відповідно до рішення Міжнародного кримінального суду (МКС) у справі Катанги та Чуя від 30 вересня 2008 року, слід розділяти на дві категорії: ті, що спрямовані виключно на цивільні об’єкти (чи цивільних осіб); та ті, що спрямовані як проти воєнних об’єктів та живої сили противника, так і проти цивільного населення. У випадку з обстрілом лікарні в Красногорівці, йдеться, ймовірно, про другий вид нападів на цивільне населення. Такі напади можуть складати воєнні злочини, хоча паралельні посягання здійснюються як на воєнні об’єкти, так і на цивільне населення. В даному випадку слід взяти до уваги темну годину доби і неточність виду зброї, що застосовувалась на такій великій відстані, та той факт, що на територію лікарні було одне влучення при досить високій інтенсивності обстрілу. Окрім цього, лікарня є цивільним об’єктом з особливим захистом, згідно з МГП. Тому атаки на них, безперечно, утворюють склад воєнних злочинів. Згідно зі свідченнями свідків, лікарня у м. Красногорівка не припиняла своєї роботи протягом усього часу військового конфлікту, а в умовах пандемії, викликаної поширенням вірусу SARS-CoV-2, стала опорною районною лікарнею для розміщення хворих на COVID-19. Це може складати окремий вид воєнного злочину за статтею 8(2)(б)(xxiv) Римського статуту, однак присутність елементів даного виду злочину потребує окремого доведення, інформація щодо яких наразі відсутня.



Що стосується обстрілу  Мар’їнки, то тут маємо справу з атакою, спрямованою виключно проти цивільного об’єкту. З одного боку, відстань між місцями влучань по вул. Миру і військовими об’єктами, що могли бути ймовірними цілями атаки, є меншою, ніж у випадку з Красногорівкою, і складає 650 метрів. Протитанкова гармата “Рапіра МТ-12” є досить точною зброєю, тому промах в 600 метрів не можна віднести до технічної похибки. На спрямовану атаку вказують також висока кучність снарядів, що лягли, та світлий час доби, обраний для обстрілу. З меншою ймовірністю можна розглядати варіант атаки як проти військових об’єктів, так і проти цивільних. Навіть якщо припустити, що ціллю могли бути окопи ЗСУ, що знаходяться в кінці вулиці Миру, то супутня шкода у вигляді ймовірних втрат серед цивільних все одно перевищує військову перевагу від знищення окопів з солдатами, звідки не ведеться вогонь. Тобто, в будь-якому разі має місце воєнний злочин за Римським Статутом. Окреме питання – використання військовими ЗСУ мешканців вул. Миру в якості живого щита через близькість окопів з військовими. Однак, по-перше, в таких випадках завжди треба з’ясовувати факт військової необхідності будь-якого військового об’єкту. А по друге, використання цивільного населення як живого щита не дає права противнику здійснювати прицільну атаку проти нього або нехтувати супутньою шкодою серед нього в порівнянні з можливою воєнною перевагою.  

 

Суб’єктивна сторона. Для встановлення існування суб’єктивного елементу розглядуваного воєнного злочину, необхідно визначитись із застосовним у випадку скоєння нападу на цивільне населення стандартом вини суб’єкта. Римський статут, Елементи злочинів та практика МКС пропонують користуватися високим стандартом прямого умислу. Втім, Додатковий протокол І (ДП І) до Женевських конвенцій 1949 р., до якого відсилає стаття 438 КК України, не відповідає так однозначно на питання допустимого рівня вини для покарання за воєнні злочини цього типу. Наприклад, Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії (МКТЮ), роз’яснюючи статтю 85(3) ДП І щодо вини, вказував, що злочин у вигляді нападу на цивільне населення можна скоїти і у формі необережності. Більше того, відносно нещодавні висновки Прокурора МКС у звітах щодо ситуації у Республіці Корея зазначають, що навіть висока вимога Римського статуту (щодо рівня вини при нападах на цивільне населення) може бути задоволена та вважатися доведеною, якщо воююча сторона демонструє патерн необережної та байдужої поведінки при плануванні власних нападів. Це означає, що якщо сторона конфлікту при обстрілі воєнних цілей не добирає якнайточнішої зброї та системно влучає в цивільні об’єкти та цивільне населення без наступної зміни власної тактики, скоєні нею напади на цивільне населення можна вважати умисними. Таким чином, враховуючи більш безпосереднє спирання українського кримінального закону на ДП І порівняно з Римським статутом, при застосуванні статті 438 КК України, можливим є притягнення до відповідальності за напади на цивільне населення і у разі доведення вини у формі необережності. У випадку з нападом на цивільних осіб та цивільні об’єкти у м. Красногорівка, зброя, що використовувалася для обстрілу, не була високоточною, проте дозволяла влучати значно більш прицільно, аніж з похибкою у 1,7 км. У випадку з обстрілом Мар’їнки були влучання високої кучності з точної зброї у світлий час доби. Відстань до найближчих військових об’єктів (≈650 метрів) є достатньою, щоб згідно з практикою міжнародних кримінальних судів стверджувати про навмисність атаки. Отже, усе це, дає можливість стверджувати, що суб’єкт скоєння злочину свідомо бажав скоїти обстріл та принаймні допускав, або мав допускати настання негативних наслідків у вигляді заподіяння пошкоджень цивільних об’єктів та можливого завдання шкоди здоров’ю чи життю цивільних осіб.

 

Діяння мало місце в контексті міжнародного збройного конфлікту. Воєнний злочин у вигляді нападу, що став причиною випадкової смерті цивільної особи за умови, що така смерть була неспівмірна очікуваній загальній військовій перевазі, може бути скоєний лише у зв’язку зі збройним конфліктом міжнародного характеру. Згідно зі звітом Канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) за 2016 рік, міжнародний збройний конфлікт між Україною і Росією виник не пізніше ніж 14 липня 2014 року, коли було зафіксовано пряма військова інтервенція збройних сил Російської Федерації (а отже він існував у вересні 2014 року). Усі наступні звіти Канцелярії прокурора, що стосуються ситуації в Україні, повторюють висновки з документа 2016 року. Російська Федерація здійснює загальний контроль за неурядовими збройними формуваннями на сході України. У випадку з досліджуваним у аналітичній записці обстрілом, цей контроль додатково підтверджується громадянством керівників підрозділу, що здійснював напад на Красногорівку. Окрім того, факт загального контролю неодноразово підтверджувався прямими доказами, як то: знаходження російського озброєння на території України, перетином ним україно-російського кордону, перетином кордону збройними силами РФ без маркування, фінансування військових операцій РФ. Усе це перетворює збройний конфлікт на Сході України на міжнародний збройний конфлікт.

 

Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про існування збройного конфлікту. В ситуації, що розглядається, сумнівів щодо усвідомлення існування збройного конфлікту не виникає, так як частина, що здійснювала обстріли, розташовувалася біля м. Красногорівка, тривалий час і неодноразово брала участь у бойових діях.

 

Усе викладене вище дає підстави стверджувати, що напад на цивільних осіб у м. Мар’їнка, а також такі цивільні об’єкти з особливим статусом, як лікарня, у м. Красногорівка, з артилерійських систем є злочином за статтею 438 КК України.

Стаття 438 відсилає до порушень міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Описані в довідці діяння порушують цілий ряд положень міжнародних договорів, як то:

 

  1. Стаття 48 ДП І визначає, що сторони збройного конфлікту повинні завжди розмежовувати цивільні та військові об’єкти при здійснені нападів.
  2. Та ж сама норма щодо збройних конфліктів неміжнародного характеру розміщена в статті 24(1) ДП ІІ.

Посилання та примітки