Щодо використання протипіхотних мін

У 2005 році Україна приєдналась до цієї конвенції. Маючи у своєму арсеналі 6 мільйонів протипіхотних мін різних типів, країна зобов’язалась не виробляти нових та поступово знищити всі наявні їх запаси. 

Впродовж 17 років Україна послідовно виконувала приписи конвенції, знищивши 3 млн протипіхотних мін. Зокрема, всі свої запаси мін типів ПМН, ПОМ-2, ПОМ-3, ПМД-6. Відповідно до даних ООН, станом на кінець 2020 року в України залишалося ще 3 364 433 міни типів ПФМ-1 та ПФМ-1С.

Водночас РФ продовжувала екстенсивно використовувати цей тип озброєння. Зокрема, і у розв’язаній у 2014 році війні проти України. Truth Hounds документували використання росіянами мін ПОМ-2 під час атаки на прикордонний загін у Міловому 8 серпня 2014 року. Впродовж 2022 року Human Rights Watch опублікували три звіти про використання Росією протипіхотних мін в Україні. Зокрема, особливо небезпечних ПОМ-3 “Медальйон”, які завдяки сейсмічному датчику детонують ще при наближенні людини.

Наслідком широкого застосування практик мінування стало те, що за дев’ять років війни територія України стала найбільш замінованою у світі. 

Оттавська конвенція не передбачає механізму дерогації. Тобто країна-учасниця не може призупинити виконання її положень навіть на час відбиття не спровокованого вторгнення.

У 2016 та 2018 роках, задовго до повномасштабного вторгнення, Україна зверталася до ООН щодо вироблення алгоритму реагування в разі збройної агресії щодо країни-учасниці Оттавської конвенції з боку країни, яка не є її учасницею. Очевидно, Україна хотіла зрозуміти як діяти у випадку, коли дотримання норм конвенції несе загрозу її суверенітету та принципам, на яких засноване сучасне міжнародне право — непорушності кордонів та територіальної цілісності держав. Однак, такі механізми так і не були вироблені.   

Продовжуючи розмірковувати про МГП, слід зазначити, що з точки зору Протоколу про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв, учасницями якого є обидві воюючі країни, використання протипіхотних мін не завжди злочинне. Так, можна висновувати, що до цього виду зброї слід ставитись як до будь-якої іншої зброї невибіркової дії, яка застосовується в конфлікті.

Кожен випадок застосування протипіхотних мін слід оцінювати з точки зору принципу пропорційності. Адже злочинним буде напад з усвідомленням того, що він призведе до нанесення шкоди цивільним, лише у випадку, якщо ця шкода буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою. Щоб зробити таку оцінку потрібно в кожному випадку додатково зібрати дані, яку перевагу на полі бою отримала сторона, що здійснила атаку.

Із двох наведених вище аргументацій має випливати усвідомлення того, що для оцінки подій в рамках збройного конфлікту, крім прямого застосування норм МГП, слід додатково розглядати комплекс обставин, які ці події супроводжували та чинників, що до них призвели.