Комбатанти, найманці чи жертви торгівлі людьми? Як Росія експлуатує іноземних бійців у війні проти України

Переглянути дослідження в форматі PDF

ПОВНА ВЕРСІЯ

Комбатанти, найманці чи жертви торгівлі людьми? Як Росія експлуатує іноземних бійців у війні проти України

Резюме дослідження

Після масових втрат на полі бою у 2022 році, в перший рік повномасштабної агресії проти України, російське керівництво стикнулося зі стратегічною дилемою: як продовжувати військову кампанію, не вдаючись до ще однієї вкрай непопулярної «часткової мобілізації», яка вже мотивувала сотні тисяч російських громадян залишити країну. Це вимагало знайти спосіб поєднати практику так званих «м’ясних штурмів» — хвиль ризикованих фронтальних атак на українські позиції — із прагненням уникнути політичної ціни від використання звичайних російських громадян як «одноразової піхоти».

Натомість, керівництво Росії обрало інституціоналізовану систему рекрутингу, яка поєднує призов добровольців та «хижацький рекрутинг» соціально та економічно вразливих іноземних громадян до лав Збройних сил Російської Федерації (ЗС РФ) за тимчасовими контрактами. За даними української влади, з лютого 2022 року Росія залучила щонайменше 27 тисяч іноземних громадян із більш ніж 130 країн. Протягом тижнів після підписання контрактів їх відправляють на передову на надзвичайно небезпечні бойові завдання, з високою ймовірністю загибелі або серйозного поранення. Деяких примушують або обманом схиляють до служби у штурмових військах.

Розмір іноземного бойового контингенту Росії сам по собі вражає. З урахуванням приблизно 14 000 північнокорейських бійців, які приєдналися до агресії проти України в межах міждержавної домовленості КНДР із Росією, ця чисельність може бути порівнянною з повноцінними арміями окремих держав¹. Хоча цих сил недостатньо, щоб радикально змінити баланс сил на полі бою, їхнє залучення сприяє продовженню порушення Росією територіальної цілісності України, а також підсилює транснаціональні мережі торгівлі людьми, підриваючи внутрішню та глобальну безпеку.

Цей звіт, підготовлений Міжнародною федерацією за права людини (FIDH), Truth Hounds (TH) та Казахським міжнародним бюро з прав людини та верховенства права (КМБПЛ), являє собою аналіз глибинних причин, закономірностей та механізмів рекрутингу і переміщення іноземних бійців до Росії для участі у війні проти України.

Звіт спирається на свідчення військовополонених, інтерв’ю з експертами, а також дослідження з відкритих джерел і надає оцінку правовому статусу іноземних бійців, які служать у ЗС РФ, та поводженню з ними з боку причетних держав. У ньому визначаються рамки державної та індивідуальної відповідальності відповідно до міжнародного права. Зокрема, звіт описує регіональні моделі рекрутингу в Центральній Азії, Південній Азії, Південно-Західній Азії та Північній Африці (SWANA), Африці та Латинській Америці. Далі у звіті подано поглиблений правовий аналіз дій Росії як держави-рекрутера, а також Північної Кореї, Куби, Казахстану, Кенії та Непалу як держав походження рекрутованих бійців. На завершення запропоновано рекомендації, адресовані державам та міжнародним організаціям.

Автори звіту дійшли висновку, що задокументовані тут практики рекрутингу дають підстави для висновку prima facie, що Росія несе відповідальність за функціонування глобальної схеми торгівлі людьми, спрямованої на вразливі групи через примус або обман. Ця відповідальність виникає наслідок безпосередньо організованого державою рекрутингу на території Росії, так і через неспроможність Росії запобігати, розслідувати та переслідувати транснаціональні мережі рекрутингу, що діють на її користь.

Читати англійською мовою

Цей звіт підготовлено за підтримки Agence Française de Développement (AFD), National Endowment for Democracy (NED) та Європейського Союзу (ЄС). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю FIDH і Truth Hounds та жодним чином не відображає позицію AFD, NED чи ЄС.

¹ Для порівняння, Чехія має постійну армію чисельністю 28 тисяч військовослужбовців. Див. «Чеська армія встановлює рекордну мету вербування на 2026 рік», Радіо Прага Інтернешнл, 11 лютого 2025 року.

Основні фактичні висновки

Згідно з відкритими джерелами, понад 10 000 новобранців із Центральної Азії, приблизно 1 800 — із Південної Азії, від 1 700 до 4 000 — з Африки та, за різними оцінками, від 1 000 до 8 000 — з Латинської Америки приєдналися до Збройних сил Російської Федерації, причому реальні цифри, ймовірно, значно вищі. Кількість іноземних бійців зросла більш ніж на 30% у період із вересня 2025 року до лютого 2026 року, а українська розвідка зафіксувала плани залучити ще 18 500 іноземних громадян до кінця 2026 року.

Глобальний масштаб цієї рекрутингової кампанії не є випадковим. Він відображає стратегію Росії з диверсифікації та розширення наявного кадрового резерву військовослужбовців шляхом цілеспрямованої зміни політики після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Якщо на початковому етапі рекрутинг спирався на ідеологічно мотивованих добровольців із попереднім військовим досвідом, то згодом він трансформувався у глобалізовану систему, націлену на економічно та юридично вразливі групи населення.

Цей зсув відображається у змінах внутрішньої нормативної бази Росії щодо рекрутингу іноземних громадян, які були запроваджені до середини 2023 року. Зміни до законодавства про військову службу розширили можливості для іноземних громадян укладати контракти з Міністерством оборони, зокрема шляхом пом’якшення вікових обмежень, а також вимог щодо проживання та володіння російською мовою. Було також ухвалене додаткове законодавство, яке спрощує набуття громадянства в обмін на військову службу, поряд із наданням значних фінансових стимулів для іноземних бійців, а також запровадженням схем винагороди для приватних і інституційних рекрутерів за успішне залучення іноземних громадян. Водночас, за сприяння російської влади відбувалося помітне зростання використання тиску та насильства з боку військовослужбовців, поліції та інших представників органів державної влади з метою примусити іноземних громадян укладати контракти з Міністерством оборони. Ця зміна політики відповідає трикратному зростанню кількості завербованих іноземних громадян у період між 2023 і 2025 роками — з понад 3 800 до більш ніж 14 000 осіб за рік.

Задокументовані у цьому звіті випадки охоплюють широкий спектр — від осіб, які добровільно вступали на службу в пошуках матеріальної вигоди, до тих, кого ввели в оману чи змусили приєднатися до російської армії, що потенційно робить їх жертвами серйозних порушень прав людини, зокрема торгівлі людьми, підневільного стану та примусової праці.

У межах Росії рекрутери передусім орієнтуються на вихідців із Центральної Азії та інших мігрантів, які стикаються із системною дискримінацією та нестабільним правовим статусом. Водночас нерівність доходів і політична нестабільність у регіонах SWANA, Південної Азії та Латинської Америки спонукає багатьох молодих чоловіків скористатися нібито привабливими можливостями за кордоном. До 2024 року рекрутинг громадян африканських країн, які прагнуть вирватися з крайньої бідності, також стало важливою частиною стратегії Росії з набору особового складу. Попри тривалі зусилля російських державних медіа представити багатьох іноземних бійців як ідеологічно мотивованих добровольців, наявні докази свідчать, що такі випадки є радше винятком.

Рекрутинг іноземних громадян на території Росії здебільшого організований державою, хоча й характеризується високим рівнем децентралізації. Починаючи з 2022 року кількість рейдів у місцях проживання мігрантів, на робочих місцях і в мечетях різко зросла; при цьому, підписання військового контракту подавалося як альтернатива депортації, кримінальному переслідуванню або подальшому утриманню під вартою. Окрім адміністративного тиску, у звіті зафіксовано й інші форми примусу, спрямовані проти вихідців із Центральної Азії та інших мігрантів, зокрема вилучення документів, фабрикацію кримінальних обвинувачень, побиття та дії, що можуть кваліфікуватися як катування.

Операції з рекрутингу та переміщення іноземних громадян за межами Росії ґрунтуються на поєднанні транснаціональних мереж за участю як державних, так і недержавних суб’єктів. Ці мережі діють через онлайн-платформи, такі як Telegram та Facebook, а також через приватних посередників. Багатьох потенційних бійців заманюють шляхом введення в оману — зокрема обіцянками цивільної роботи в Росії, небойових посад у війську або спрощеного доступу до країн Європи. У низці випадків залучення російських спецслужб, зокрема Федеральної служби безпеки (ФСБ), працівників дипломатичних установ та інших державних структур, таких як так звані «Російські доми», свідчить про наявність державного контролю або нагляду за цими процесами. Крім того, Міністерство закордонних справ Росії фактично схвалювало таку практику через видачу туристичних віз потенційним бійцям.

Незалежно від того, яким чином новобранці потрапляли до Росії, усіх їх спрямовували до центрів комплектування або на військові бази. Особам, які не володіють російською мовою, подавалися для підписання російськомовні контракти, часто без будь-яких пояснень і в обставинах, що практично унеможливлювали будь-яку відмову. Посередники та рекрутери — як представники держави, так і приватні суб’єкти — неодноразово запевняли новобранців, що їх не відправлятимуть на бойові дії. З 16 військовополонених, опитаних для цього звіту, тринадцятьом повідомляли, що вони не братимуть участь у боях; однак більшість із них уже за кілька тижнів після підписання контракту направили на передові позиції.

Після підписання контрактів іноземних громадян зазвичай відправляють на передову після лише кількох тижнів підготовки. У більшості випадків цих бійців залучали до вкрай небезпечних «м’ясних штурмів», що сприяло подальшій окупації території України Росією. За оцінками України, щонайменше 3 388 іноземних бійців загинули в бою, часто протягом перших кількох місяців після початку служби, причому за деякими даними, загибель чекає на кожного п’ятого новобранця. Багато іноземних громадян також повідомляли про погрози, побиття та інші форми переслідування і жорстокого поводження під час служби.

Зі зростанням міжнародної уваги до цих питань кілька держав, на які звертають увагу автори звіту, зокрема Казахстан та Кенія, почали активно притягувати до кримінальної відповідальності бійців, які повернулися на батьківщину, та рекрутерів. Кількість розслідувань, кримінальних проваджень і публічних реакцій у світі відображає розширення цих практик протидії російському рекрутингу.

Основні правові висновки

Автори звіту дійшли висновку про те, що принаймні частина задокументованих і проаналізованих випадків рекрутингу становлять переміщення осіб шляхом обману або примусу з метою їх використання як «витратного матеріалу» для виконання найнебезпечніших завдань у агресії Росії проти України. На внутрішньому рівні Росія спирається на державні та квазідержавні структури для комплектування своїх збройних сил коштом вразливих груп населення, з використанням «хижацьких» і примусових практик. Ця скоординована та юридично закріплена система включає в себе всі складові елементи торгівлі людьми (діяння, засоби та мета), реалізується державою і, відповідно, становить порушення Росією її негативного зобов’язання за Палермським протоколом до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності — не здійснювати й не сприяти торгівлі людьми. Росія також порушує свої позитивні зобов’язання щодо запобігання рекрутингу і перевезенню осіб із третіх країн та переслідування цих явищ, зокрема у випадках, коли такий рекрутинг здійснюється організованими злочинними групами або приватними посередниками, що діють транснаціонально, за мовчазної згоди або заохочення Росії.

Що стосується держав походження рекрутованих бійців, у звіті встановлюється, що жодна з них повною мірою не запобігла торгівлі людьми на своїй території та не забезпечила належного правового захисту. У деяких випадках ці недоліки зумовлені законодавчими обмеженнями. Наприклад, законодавство Непалу у сфері протидії торгівлі людьми не повною мірою відповідає Палермському протоколу і не охоплює належним чином практику рекрутингу для участі у збройному конфлікті шляхом обману. Куба має належну внутрішню законодавчу базу для реагування на такі дії, однак надала обмежені публічно доступні докази її застосування. Казахстан здебільшого розглядає цю проблему крізь призму найманства, не приділяючи належної уваги відповідальності рекрутерів. Серед проаналізованих у звіті держав Кенія продемонструвала найбільш послідовну інституційну відповідь, що поєднує дипломатичні зусилля, обмеження на поїздки та кримінальні переслідування; однак, попри це, рекрутинг, ймовірно, продовжується альтернативними шляхами.

Хоча у звіті встановлено, що ситуації більшості іноземних бійців відповідають поняттю «найманства» у його загальновживаному розумінні — як осіб, що беруть участь у збройних конфліктах, керуючись передусім фінансовою вигодою, — чинна міжнародно-правова база, яка регулює найманство і відображена в міжнародному гуманітарному праві та транснаціональному кримінальному праві, занадто вузько визначає це поняття. Вона належним чином не охоплює явище, задокументоване у цьому звіті, і не відповідає практиці держав.

Отже, з огляду на вкрай низьку кількість ратифікацій міжнародних конвенцій щодо найманства, не існує жодної обов’язкової міжнародної норми (окрім права нейтралітету, яке позбавлене реального механізму примусового виконання), яка б забороняла державам сприяти або дозволяти участь своїх громадян у іноземних збройних конфліктах, коли вони, навіть формально, приєднуються до лав збройних сил держав, що їх приймають.

Як держава, що не є стороною Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців, Росія не може бути притягнута до правової відповідальності за цим інструментом за використання найманців, навіть у випадках, коли окремі особи відповідають визначенню, наведеному в Конвенції. Серед держав, проаналізованих у звіті, лише Куба ратифікувала згадану Конвенцію ООН та запровадила у своєму національному законодавстві визначення «найманства», значно ширше за те, що передбачене самою Конвенцією, що потенційно робить багатьох бійців, завербованих на Кубі, підсудними. Хоча кубинська влада повідомила про арешт невеликої кількості осіб, у звіті зазначається, що ці заходи є недостатніми з огляду на тисячі ймовірних випадків, що свідчить про невиконання державою своїх зобов’язань за Конвенцією.

Звіт завершується низкою рекомендацій. Ключовою серед них є необхідність для держав походження взяти на себе провідну роль у кримінальному розслідуванні та ліквідації мереж рекрутингу, зокрема шляхом притягнення рекрутерів до відповідальності, водночас надаючи пріоритет запобіганню найманству та торгівлі людьми. Вони також мають здійснювати дипломатичну взаємодію з Росією з метою отримання доступу до своїх громадян і сприяння їх репатріації, включно з військовополоненими, які утримуються в українських таборах, а також забезпечувати належну підтримку сім’ям постраждалих.

Україна має забезпечити дотримання своїх зобов’язань за міжнародним гуманітарним правом і правом прав людини. Це включає проведення індивідуальної оцінки становища кожного військовополоненого в контексті торгівлі людьми та інших порушень, забезпечення належного поводження, проведення судового розгляду щодо визначення статусу у випадках, коли існують вагомі підстави вважати, що особа відповідає критеріям найманства і, відповідно, може бути позбавлена статусу військовополоненого, підтримання змістовної комунікації з державами походження військовополонених та сприяння репатріації.

Зрештою, звіт містить заклик до міжнародних організацій посилити скоординований тиск на Росію з метою припинення «хижацьких» практик рекрутингу та забезпечення підзвітності, а також працювати над спільним визнанням такого рекрутингу як форми торгівлі людьми та експлуатації. Це передбачає перегляд визначення найманства, відстеження потоків рекрутингу та онлайн-моделей залучення, надання технічної допомоги державам для виявлення, розслідування та запобігання таким практикам, а також експертну підтримку Україні у питаннях репатріації військовополонених.

Рекомендації

Країнам походження (за винятком Північної Кореї)

Уряди держав, громадян яких рекрутують у Збройні сили Російської Федерації (ЗС РФ), мають:

Провести ефективні розслідування для виявлення жертв торгівлі людьми, а також визначити і притягнути до кримінальної відповідальності фізичних і юридичних осіб, які причетні до рекрутингу осіб в ЗС РФ, відповідно до їхніх зобов’язань за міжнародним правом, зокрема за Палермським протоколом;
Ліквідувати комерційні структури та мережі торгівлі людьми, причетні до рекрутування їхніх громадян, та посилити національні механізми нагляду;
У країнах, де національне законодавство криміналізує найманство або приєднання до іноземних збройних сил, проводити ефективні розслідування щодо осіб, підозрюваних у добровільному вступі до лав ЗС РФ, а також встановити ефективні механізми для розрізнення добровільних новобранців та осіб, яких залучили до служби обманом, примусом або через торгівлю людьми;
Покращити законодавство щодо боротьби з торгівлею людьми, привести його у повну відповідність до міжнародного права, особливо до Палермського протоколу, та забезпечити надійне та послідовне забезпечення його дотримання;
Терміново вжити всіх необхідних заходів для запобігання торгівлі людьми відповідно до Палермського протоколу, зокрема:

публічно визнати «хижацькі» практики рекрутингу, які застосовує Росія, та здійснити своєчасне, доступне інформування своїх громадян про відповідні небезпеки;
провести інформаційні кампанії, особливо націлені на осіб, найбільш вразливих до такого рекрутингу, зокрема трудових мігрантів, студентів та осіб, які проїжджають через Росію транзитом, проживають у Росії чи не мають там належного правового статусу. Такі кампанії повинні наголошувати на правових наслідках вступу до іноземних збройних сил, методах обману та/або примусу, що використовуються рекрутерами, та доступних способах повідомити правоохоронним органам про будь-який підозрілий рекрутинг. Міністерства освіти (або відповідні національні органи влади) повинні забезпечити, щоб студенти, які навчаються в Росії або готуються до виїзду до неї, отримували належну інформацію про ризики рекрутингу та про те, як звернутися по допомогу, якщо їх примусово або обманом залучать до служби в ЗС РФ;
забезпечити пропорційну та обґрунтовану перевірку осіб, що прямують до Росії, під час виїзду, особливо за наявності ознак, що вказують на ризик рекрутингу. До таких ознак можуть належати нетипові маршрути чи попередній контакт із рекрутинговими мережами. Вкрай важливо, щоб такі заходи були цільовими і недискримінаційними та повністю відповідали міжнародному праву у сфері прав людини, включно з забезпеченням права на свободу пересування. Держави також повинні сприяти обміну розвідувальними даними та співпраці з країнами транзиту для виявлення потенційних рекрутованих осіб;
зобов’язати цифрові платформи, що діють у їхній юрисдикції, виявляти, позначати та видаляти контент, який використовується для шахрайського вербування до збройних сил, зокрема оголошення про роботу, що вводять в оману, а також повідомляти про такий контент компетентним національним органам, спираючись на існуючі механізми видалення онлайн-контенту, пов’язаного з торгівлею людьми;

Активно вести перемовини з російською владою щодо сприяння своєчасній репатріації рекрутованих громадян, які бажають повернутися до своїх країн походження;
Вживати дипломатичних та адвокаційних заходів, щоб закликати Росію припинити “хижацький рекрутинг” іноземних громадян та вимагати відповідальності;
Докладати зусиль для встановлення контакту зі своїми громадянами, які утримуються в Україні в якості військовополонених, та співпрацювати з українською владою для сприяння своєчасній репатріації військовополонених, яких можна вважати жертвами торгівлі людьми;
Здійснювати тиск на Росію, щоб забезпечити сім’ям рекрутованих осіб доступ до інформації про статус та місцеперебування їхніх близьких, а також надати практичну допомогу в процедурах репатріації або повернення їхніх останків; а також
Запровадити державні програми підтримки для репатрійованих жертв торгівлі людьми та їхніх сімей, включаючи доступ до медичного та психосоціального піклування, юридичної допомоги та соціально-економічної реінтеграції.

Транзитним державам

Держави, територію яких перетинають рекрутовані особи на шляху до Росії, не є пасивними спостерігачами в цьому процесі. Вони мають:

Створити або посилити механізми моніторингу при перетині кордону та інших пунктах в’їзду/виїзду, з метою виявлення осіб, які подорожують до Росії з підозрілими цілями або з очевидним наміром брати участь у війні проти України. Про виявлені випадки слід повідомляти відповідним органам, країнам походження та, за потреби, міжнародним партнерам або органам, що мають відповідний мандат. Транзитні держави несуть зобов’язання за Палермським протоколом, незалежно від зобов’язань, що покладаються на держави походження, і повинні призначити національний орган, відповідальний за координацію виявлення та надання допомоги потенційним жертвам торгівлі людьми, які проїжджають транзитом через їхню територію.

Україні

Продовжувати надавати всім узятим в полон іноземним бійцям статус військовополонених. Якщо існує сумнів, чи є такий іноземний громадянин військовополоненим, забезпечити розгляд цього питання компетентним судом, щоб визначити його статус за МГП відповідно до Статті 5 ЖК ІІІ, забезпечуючи при цьому, щоб захист застосовувався протягом усього процесу визначення статусу;
Продовжувати інформувати держави походження про випадки взяття в полон їхніх громадян ЗСУ, зокрема про особу, стан здоров’я та місцеперебування військовополоненого;
Якщо є вагомі підстави вважати, що окремі іноземні бійці стали жертвами торгівлі людьми, застосовувати правову базу, спрямовану на захист таких осіб. Взаємодіяти з державами громадянства та відповідними міжнародними механізмами для сприяння своєчасній репатріації таких осіб, пріоритизуючи найкращі інтереси осіб та забезпечуючи належне розслідування потенційних випадків торгівлі людьми. Забезпечити їм належний захист до їхньої репатріації, зокрема шляхом:

дозволу на контакти або візити дипломатичних місій та членів сім’ї;
забезпечення постійних візитів Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) і можливість інтервʼювати іноземних комбатантів відповідно до стандартів МГП; та
надання таким особам належної медичної та психологічної підтримки.

Міжнародній спільнота та міжнародним організаціям

Явище інституціоналізованого рекрутингу для участі в іноземних конфліктах створює серйозні загрози для безпеки та має серйозні наслідки для міжнародного права у сфері прав людини та міжнародного гуманітарного права, що вимагає реакції міжнародної спільноти. Міжнародні організації мають:

Здійснювати скоординований тиск на Росію, використовуючи різні засоби, щоб припинити рекрутинг іноземних громадян;
Визнати та підтвердити відповідальність Росії за примусовий та інституціоналізований рекрутинг іноземних громадян для підтримки її загарбницької війни проти України та чинити тиск, щоб притягнути Росію до відповідальності;
Вивчити існуючі механізми притягнення Росії до відповідальності, зокрема шляхом звернення до Міжнародного Суду ООН, відповідних спеціальних процедур ООН, а також застосування санкцій проти осіб та організацій, причетних до мереж рекрутингу;
Сприяти загальному розумінню того, що міжнародний рекрутинг для участі у збройному конфлікті може включати елемент торгівлі людьми та експлуатації та інші подібні форми примусу та насильства; а також
Співпрацювати з неурядовими організаціями та дослідницькими установами для сприяння документуванню та обміну інформацією щодо рекрутингу та участі іноземних бійців у конфлікті та підтримувати таку діяльність.

Європейському Союзу (ЄС)

ЄС докладає зусиль, щоб зупинити іноземний рекрутинг Росією, зокрема через ухвалення резолюції Європейського парламенту від 12 березня 2026 року (2026/2641(RSP)) та запровадивши ініціативи в рамках діяльності місій ЄС, особливо в африканських державах. Водночас такі заходи варто додатково посилити таким чином:

Інтегрувати питання «хижацького рекрутингу» іноземних громадян Росією в ширші політичні заходи реагування на агресію проти України;
Розробрити рекомендації, в яких роз’яснюється, що контент, пов’язаний із шахрайським військовим рекрутингом, є незаконним відповідно до Закону про цифрові послуги (Digital Services Act), та застосовувати механізми забезпечення дотримання цього Закону, щоб зобов’язати великі онлайн-платформи проактивно виявляти та видаляти такий контент;
Заохочувати країни походження рекрутованих осіб до впровадження вищезазначених заходів, одночасно ініціюючи діалог з транзитними державами та закликаючи їх протидіяти потокам рекрутингу через їхні території;
Продовжувати моніторинг кількості іноземних громадян, рекрутованих до лав ЗС РФ, та розробляти відповідні інституційні заходи реагування;
Підтримувати діяльність журналістів, дослідників та представників громадянського суспільства, які розслідують ці практики рекрутингу; а також
Закликати до відповідальності країн походження або транзиту, які ігнорують, толерують або сприяють потоку іноземних бійців до ЗС Росії, та вести дипломатичну роботу з такими державами для припинення рекрутингу.

ООН

Переглянути поточне визначення найманців згідно з міжнародним правом, щоб врахувати непрямі форми матеріальної вигоди, такі як отримання іноземного громадянства або права на проживання, погашення судимості та списання боргів. У цьому перегляді слід застосовувати контекстуальний підхід до фінансових стимулів, з огляду на те, що номінально еквівалентні зарплати, що пропонуються громадянам Росії та іноземним громадянам з країн, що розвиваються, є принципово інакшою економічною пропозицією. При цьому слід враховувати проєкт правового визначення найманця, запропонований Спеціальним доповідачем ООН з питання використання найманців як засобу перешкоджання здійсненню права народів на самовизначення, у доповіді, поданій Комісії ООН з прав людини на її шістдесятій сесії²; а також
Сприяти спільному розумінню між органами ООН та державами-членами ООН щодо того, що рекрутинг у збройні конфлікти може становити торгівлю людьми та експлуатацію згідно з наявними міжнародними правовими базами, і до цього питання слід ставитися відповідно.

Управлінню Організації Об’єднаних Націй з наркотиків і злочинності (УНЗ ООН) та Міжнародній організації з міграції (МОМ)

Розширити наявні програми боротьби з торгівлею людьми для розв’язання проблеми примусового рекрутингу іноземних громадян для участі в збройних конфліктах в рамках Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми і покарання за неї (Палермського протоколу);
Виявляти маршрути торгівлі людьми та відстежувати схеми рекрутингу; а також
Надавати технічну допомогу країнам походження та транзиту для посилення їхньої спроможності виявляти, розслідувати та притягувати до відповідальності мережі рекрутингу, а також надавати захист постраждалим. УНЗ ООН у співпраці з країнами-членами ООН слід розробити операційну структуру для розрізнення жертв і найманців.

Міжнародному комітету Червоного Хреста (МКЧХ)

Провести перегляд критеріїв визначення поняття «найманець», викладеного у Статті 47 Додаткового протоколу І, з урахуванням ширшого та більш функціонального правового визначення найманця, запропонованого Спеціальним доповідачем ООН з питання використання найманців як засобу перешкоджання здійсненню права народів на самовизначення, у доповіді, поданій Комісії з прав людини на її шістдесятій сесії . У цьому перегляді слід додатково роз’яснити, що окремі особи можуть одночасно бути жертвами торгівлі людьми та особами, які мають право на статус комбатанта, і до них слід ставитися відповідно;
Створити, у координації з відповідними національними органами влади, конфіденційний міжнародний реєстр іноземних громадян, які, ймовірно, були рекрутовані з використанням примусу або обману, щоб він слугував доказовою базою для майбутніх процесів притягнення до відповідальності та процедур репатріації.

Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Створити механізм моніторингу для відстеження схем онлайн-рекрутингу, включаючи виявлення підозрілих вакансій, розробку індикаторів торгівлі людьми та надання профілактичних рекомендацій місцевому населенню; а також
Посилити співпрацю з державами Центральної Азії в рамках свого мандату в галузі «Людського виміру», заохочуючи розробку рекомендацій та механізмів запобігання та реагування для протидії рекрутингу їхніх громадян.

Громадським організаціям та аналітичним центрам

Продовжувати документування та оприлюднення практики рекрутингу, приділяючи особливу увагу схемам торгівлі людьми, схемам примусу, обману та експлуатації, а також особам, що причетні до рекрутингу, використовуючи методики документування, що відповідають стандартам доказовості та застосовуються в міжнародних кримінальних провадженнях та провадженнях у справах про порушення прав людини, у координації з відповідними міжнародними інституціями;
Надавати підтримку постраждалим від торгівлі людьми;
Проводити адвокацію заходів з притягнення державних та недержавних суб’єктів до відповідальності та посилення політичних заходів реагування, зокрема включення транснаціонального військового рекрутингу до наявних систем правозахисту та боротьби з торгівлею людьми, а також створення спеціальних механізмів відповідальності;
Підвищувати обізнаність на місцевому та міжнародному рівнях щодо ризиків, пов’язаних із рекрутингом в іноземні збройні конфлікти; а також
Продовжувати дослідження наявних прогалин у правовій базі та розробляти подальші практичні рекомендації щодо політики для уповноважених осіб.

Росії

Попри те що Російська Федерація веде агресивну війну проти України, порушуючи міжнародне право, та неодноразово відкрито ігнорувала заклики міжнародної спільноти щодо її зобов’язань у сфері прав людини та незаконних дій, подані далі рекомендації все ж адресовані російській владі. Вони відображають зобов’язання Росії згідно з міжнародним гуманітарним правом та міжнародним правом у сфері прав людини і закликають вжити заходів для припинення транснаціонального військового рекрутингу та запобігання подальшим зловживанням щодо іноземних громадян, рекрутованих або залучених до війни. У зв’язку з цим Росія має:

Негайно припинити експлуататорський рекрутинг, навчання та відрядження на війну іноземних громадян, зокрема студентів, трудових мігрантів, затриманих, осіб з неврегульованим адміністративним статусом та інших осіб у вразливому становищі, щодо яких здійснюється примус, обман чи експлуатація, та забезпечити репатріацію таких осіб, якщо вони вже опинилися під юрисдикцією Росії;
Припинити рекрутинг іноземних громадян для участі в незаконній загарбницькій війні, незалежно від їхніх мотивів отримання фінансової чи матеріальної вигоди, зокрема шляхом обіцянок високої винагороди, прискореного отримання громадянства, посвідки на проживання чи інших пільг; скасувати чинні закони, політики чи практики, що сприяють такому рекрутингу чи заохочують його, та утриматися від запровадження нових;

² UN Commission on Human Rights, Use of mercenaries as a means of violating human rights and impeding the exercise of the right of peoples to self-determination, Report submitted by Mr Enrique Bernales Ballesteros, Special Rapporteur, E/CN.4/2004/15, 24 December 2003, para. 47.

Про авторів

FIDH — міжнародна федерація, що об’єднує майже 200 організацій із понад 115 країн, які спільно працюють задля захисту та підтримки правозахисників і жертв порушень прав людини, ініціюючи розслідування та судові справи,
а також займаючись міжнародною адвокацією.

Truth Hounds працює задля забезпечення справедливості для жертв міжнародних злочинів, скоєних у контексті збройних конфліктів, та для запобігання таким порушенням у майбутньому. З 2014 року організація документує та розслідує міжнародні злочини й інші серйозні порушення прав людини в Україні та по всій Східній Європі, на Кавказі й у Центральній Азії.

Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та верховенства права (KIBHR) — це неприбуткова організація, заснована у 1993 році. KIBHR є провідною казахстанською правозахисною організацією з філіями по всій країні. Вона сприяє захисту громадянських і політичних прав та робить внесок у демократичний розвиток, утвердження верховенства права і розбудову громадянського суспільства.