Методологія документування Truth Hounds базується на принципі зібрання інформації з максимальної кількості джерел та обов’язково включає в себе перевірку релевантності кожного джерела.
Методологія складається з таких етапів:
Збір даних
Фундамент збору даних – опитування свідків та потерпілих від ймовірного злочину. Без проходження цього етапу – всі подальші кроки вважаються беззмістовними, оскільки не підтверджуються конкретними та завіреними свідченнями. Для отримання попередньої інформації про виникнення події вивчаються повідомлення офіційних органів (штаби сторін конфлікту, повідомлення поліції, міжнародних моніторів, повідомлення в ЗМІ). Для отримання повного опису події використовуються свідчення цивільного населення та комбатантів, які збираються під час проведення польових місій в зоні конфлікту.
Опитування потерпілого чи свідка передбачає отримання найповніших відповідей на наступні питання: хто, що, де, коли, чому, як і який був результат (так звані «five W + Н questions and “so what” question»). Для отримання вищевказаних даних, від опитуваного потрібно отримати наступні дані:
• Короткий опис опитуваного, чим він займається, займався, його освіта, робота, місце/місця проживання, дата народження та інші персональні та контактні дані. Коли стався інцидент/и про який/і йдеться в опитуванні: дата, час. Як свідок може підтвердити дату та час інциденту/ів: чи були події, відштовхуючись від яких, він впевнений в даті (державне свято, спортивне змагання, сімейне свято, початок бойових дій, публічні заяви посадовців та лідерів, міжнародна подія, попередні відомі події ітд). Яким чином опитуваний знає час виникнення інциденту/ів (годинник, на який він подивився в момент інциденту; усталений режим дня, згідно з яким він робить висновок, щодо часу інциденту; трансляція передачі в ЗМІ, яка відбувається в один і той же час регулярно і т д, смсповідомлення надіслані під час інциденту).;
• Інші контекстуальні елементи, як от яка була погода на момент інциденту/ів (дощ, вітер, сніг, сонце), чи було на вулиці світло чи вже смеркало, чи була ніч (повний місяць, молодий місяць). Словесний опис локації, на якій стався інцидент/и, – адреса, особливі для даної локації об’єкти. Графічне зображення локації, на якій стався інцидент (намальована вручну карта місця події). Фото та відео підтвердження, відзняті самим опитуваним чи його близькими родичами;
• Місце, де в момент виникнення події перебував потерпілий, що дозволяє йому бути впевненим у інформації, яку він надає (безпосередньо на місці події і бачив все на власні очі чи перебував у сховищі та робить припущення, чи чув від сусідів, хоч сам не був на місці). Перелік місць ураження в результаті обстрілу: адреси пошкоджених будівель, місця розриву снарядів. Що опитуваний бачив (спалахи, активні кольори в небі, траєкторію польоту снаряду), чув (залпи, вибух, свист, шипіння, рипіння, шелест), відчував (вібрації, коливання, ефект від вибухової хвилі). З якого боку від місця перебування опитуваного вівся обстріл (з певної сторони світу, з боку певного населеного пункту, певного об’єкту, «праворуч-ліворуч» ітд);
• Яка зброя використовувалася при обстрілі чи іншій атаці (стрілецька зброя, міномет, артилерія, який калібр ітд) та звідки ця інформація у потерпілого (потерпілий вважається професійним свідком, має попередній чи актуальний армійських досвід, має великий досвід життя в умовах бойових дій та почав відрізняти типи озброєння, після інциденту про тип зброї опитуваному повідомили викликані експерти), як він може це підтвердити. Чи має опитуваний інформацію про сили сторін конфлікту та їхню локацію, звідки у нього така інформація (сам бачив, друзі сказали, в новинах почув ітд).
• Чи було видно нападників, скільки їх було, як вони виглядали та які елементи свідчать про приналежність нападників до комбатантів тієї чи іншої сторони (військова форма, зброя, нарукавні знаки, погони, автомобілі та військова техніка тощо). Чи було видно обличчя нападників, чути їх голос.
• Чи є або були поблизу об’єкти, які могли бути легітимною ціллю обстрілу (військові бази, місця дислокації, вогневі точки сторони конфлікту, склади боєприпасів). Чи є поблизу об’єкти, які вважаються захищеними від прямих атак (навчальні заклади, лікарні, церкви, заклади надання гуманітарної допомоги)
• Чи було попередження про можливий обстріл та як воно відбувалося (звуковий сигнал, попередження від військових однієї зі сторін, попередження в ЗМІ, чутки та звідки вони йшли)
• Чи постраждав опитуваний особисто і як. Інформація про постраждалих цивільних у результаті атаки (поранені, загиблі).
• Які наслідки атаки: пошкодження об’єктів, фізичні та психологічні травми, фінансові втрати. Які офіційні документи опитуваний може надати для підтвердження своїх слів (виписки від лікарів щодо травм та поранень, акти від держорганів щодо руйнування та пошкодження об’єктів). Чи є в наявності у опитуваного речові докази, зібрані після інциденту, та яким чином він їх отримав та зберігав.
В кінці кожного інтерв’ю свідку/потерпілому дають можливість ознайомитися з задокументованими свідченнями та виправити можливі помилки чи неточності запису, за можливості фінальний текст опитування друкується на місці його проведення та надається на підпис опитуваному. Також Truth Hounds та опитуваний підписують угоду в двох примірниках про можливість використання отриманих даних у вказаних в угоді цілях та обов’язок Truth Hounds забезпечити конфіденційність зібраних даних. Всі свідчення збираються від кожного свідка окремо та незалежно. Не допускається присутність та вплив на покази свідка інших очевидців чи будь-кого іншого.
Документування та аналіз місць ударів
Після отримання максимальної можливої кількості даних від свідків та потерпілих відбувається наступний етап збору інформації – аналіз локацій та пошкоджень. Для аналізу пошкоджень вивчаються вказані опитуваними локації та місця інцидентів. Дослідження об’єктів передбачає:
• Проведення постійної фото-відеофіксації процесу. Проведення всіх необхідних замірів та визначення напрямку ведення вогню. За можливості – проведення визначення типу використовуваної зброї;
• Щоб підвищити точність, достовірність та надійність інформації, документатор повинен:
– Вказати дату, місце та час проведення зйомки і назвати своє ім’я та імена всіх залучених до аналізу об’єкту документаторів. Показати панораму місця події, яка дозволить підтвердити локацію, та будь які деталі, які можуть підтвердити їхні слова щодо локації (адреси на будинках, знакові чи незвичні об’єкти та ін);
– Показати місце влучання снарядів (воронки) з чотирьох боків (навхрест), а також загальним, середнім, крупним та детальним планами;
– Зняти на камеру проведення вимірів місця ураження;
– Зняти на камеру результати визначення за допомоги компаса азимуту, з напрямку якого вівся вогонь, а також показати цей напрямок на камеру;
– З допомогою рулетки та лінійки виміряти: ширину, довжину, глибину воронки (її розміри), а також вказати сторони світу відповідно до яких вимірюються параметри воронки (наприклад: ширина воронки зі сходу на захід);
– Розміри точки входження снаряду;
– Розміри осколкових слідів, залишених від розриву снаряду, розміри пошкоджень на об’єктах, які постраждали;
– Розміри осколків та залишків снарядів, якщо такі присутні на місці інциденту, розміри залишки корпусів снарядів, якщо такі присутні, та їхній тип;
– Зафіксувати позначення на снарядах та їхніх залишках, якщо це можливо;
– З допомогою компаса визначити напрямок ведення вогню (сторона світу) та максимально точний азимут;
– За допомогою програми eyeWitness-to-atrocities зафіксувати координати місця проведення документування пошкоджень (відзначити GPS координати, позначити місце на карті і тд).
Збір фізичних доказів
• За необхідності та при можливості документатори збирають фізичні докази: уламки снарядів з місця злочину (ящо є сумніви чи необхідність довести тип застосованої зброї, або якщо зброя має маркери виробника/ власника, або якщо уламки/кулі надані потерпілим тощо), речі потерпілих (прострілений одяг, наданий потерпілим тощо).
• Кожний фізичний доказ завжди прив’язаний до конкретних свідчень та конкретного епізоду злочину, отримується або з місця вчинення нападу, або безпосередньо від свідків потерпілих. Жоден зібраний фізичний доказ не стає автоматично доказом, а стає допоміжним джерелом інформації.
• Якщо особа (свідок) надає документаторам фізичний доказ, це окремо документується з умовами місця, дати, контексту та особи, що надала доказ.
• Якщо фізичний доказ було вилучено самим документатором, його вилучення фіксується на відео, доказ документально описується і зберігається у відповідному місці в організації в захищеному від ерозії вигляді. В таких випадках сам документатор стає свідком злочину і, за потреби, може свідчити в судах щодо вилученого доказу та своїх спостережень на місці злочину.
